07.03.2019 р. Справа № 914/2012/16
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні:
скаргу: Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» на дії Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 08.02.2019р. №08/02/19 (від 15.02.2019р. вх.№435/19)
у справі №914/2012/16 за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач», м. Тернопіль,
до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця», м. Львів,
про зобов'язання до вчинення дій
Представники:
Заявника (Стягувача, Позивача): ОСОБА_2 - представник (довіреність від 25.02.2019р. б/н);
Відповідача (Боржника): ОСОБА_3 - представник (довіреність від 29.10.2018р. серія ННР №701763), ОСОБА_4 - представник (довіреність від 29.10.2018р. серія ННР №701783);
Органу ДВС: ОСОБА_5 - представник (довіреність від 22.02.2019р. б/н).
15.02.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. №435/19 від Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облагропостач» надійшла скарга від 08.02.019р. вих. №08/02/19 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо закриття виконавчого провадження ВП №57383611 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. у справі №914/2012/16 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект», (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2019р. (суддя Цікало А.І.) суд постановив поновити Відкритому акціонерному товариству «Тернопільський облагропостач» строк для подання скарги; скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облагропостач» прийняти до розгляду: розгляд скарги призначити в судовому засіданні на 26.02.2019р.
25.02.2018р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Цікала А.І. та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляд скарги (вх.№435/19) у справі №914/2012/16 було призначено повторний автоматизований розподіл скарги Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» на дії органу ДВС (вх.№435/19) у справі №914/2012/16.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019р. скаргу передано для розгляду судді Фартушку Т.Б.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2018р. прийнято скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» від 08.02.2019р. №08/02/19 (від 15.02.2019р. вх.№435/19) до розгляду; розгляд скарги відкладено на 07.03.2019р.
Окрім того, вказаною ухвалою суд повторно зобов'язав Тернопільський міський відділ ДВС Головно територіального управління юстиції у Тернопільській області надати суду матеріали виконавчого провадження № 57383611, оригінали для огляду в судовому засіданні, копії для долучення до матеріалів справи.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Заявника, (Позивача, Стягувача) в судове засідання з'явився, подав заперечення на відзив на скаргу (вх. №9999/19), подану скаргу підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті скарги, аналогічні до викладених у скарзі та запереченні на відзив на скаргу.
Представники Відповідача (Боржника) в судове засідання з'явились, проти поданої скарги заперечили, в судовому засіданні надали усні пояснення по суті скарги.
Представник Органу ДВС в судове засідання з'явилась, проти поданої скарги заперечила, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті скарги, аналогічні до викладених у відзиві на скаргу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи та Органу ДВС щодо обґрунтування їх правової позиції по суті скарги та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглянувши і дослідивши матеріали справи та поданої скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2016р. у справі №914/2012/16 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» про зобов'язання до вчинення дій позов задоволено, вирішено зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1(№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3(№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект», (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» 1378грн. понесених виплат на сплату судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2016р. у справі №914/2012/16 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017р. судом постановлено касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» задоволити частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2016р. скасувати, а справу №914/2012/16 скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 за позовом за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» за участю Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» та Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_1 відділення Фонду Державного майна у Тернопільській області про зобов'язання до вчинення дій позов задоволено повністю, вирішено зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект», (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський Облагропостач» 1378грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р. постановлено рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2017 р. у справі №914/2012/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018р. постановлено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» залишити без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р. у справі №914/2012/16 залишити без змін.
13.09.2018р. Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання пунктів 2 та 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16.
Постановою Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 09.10.2018р. відкрито виконавче провадження ВП №57383611 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту “Львівтранспроект”, (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта.
Листом від 19.10.2018р. вих. №УКЗЕ-10/486 Боржник повідомив Державного виконавця про те, що виконання Постанови у встановлений нею строк є неможливим з підстав фактичної відсутності матеріалів верхньої будови колії, зокрема рейок, дерев'яних шпал, що потребує значних матеріальних затрат та залучення спеціальної залізничної техніки, яка залучена до виконання планових робіт. Окрім того, Боржник повідомив Орган ДВС про факт звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2018р. суд ухвалив у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі №914/2012/16 відмовити.
В подальшому, листом від 07.11.2018р. вих. ПЮ-327 Боржник повідомив Орган ДВС про те, що ним розпочато роботи з розчищення місця розташування зазначеної колії, які полягають у вирубці кущів та чагарників.
ОСОБА_7 від 04.12.2018р. б/н встановлено, що Боржник розпочав роботи з виконання рішення суду.
ОСОБА_7 від 22.12.2018р. б/н встановлено, що Боржником рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 не виконано, залізничну під'їзду колію не відновлено.
Постановою Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 22.12.2018р. у виконавчому провадженні ВП №57383611 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту “Львівтранспроект”, (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта постановлено за невиконання Боржником рішення Господарського суду Львівської області №914/2012/16 накласти на Боржника - ПАТ «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» штраф у розмірі 5100грн.
Супровідним листом від 22.12.2018р. вих. №60508 вказану Постанову надіслано на адресу Стягувача. Вказаний штраф Боржником сплачено 28.12.2018р.згідно Платіжного доручення від 28.12.2018р. №1475673, про що Листом від 02.01.2019р. вих. №НЮ-9 повідомлено Державного виконавця.
ОСОБА_7 від 11.01.2019р. б/н встановлено, що Боржником рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 в повному обсязі не виконано, залізничну під'їзду колію в повному обсязі не відновлено.
Постановою Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 22.12.2018р. у виконавчому провадженні ВП №57383611 постановлено за невиконання Боржником рішення Господарського суду Львівської області №914/2012/16 накласти на Боржника - ПАТ «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» штраф у розмірі 10200грн. Вказану Постанову надіслано Державним виконавцем Боржнику супровідним листом від 14.01.2019р. вих. №60508/620.
Також, Постановою Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 14.01.2019р. у виконавчому провадженні ВП №57383611 постановлено стягнути з Боржника ПАТ «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» виконавчий збір у розмірі 16692грн. Вказану Постанову надіслано Державним виконавцем Боржнику супровідним листом від 14.01.2019р. вих. №623.
Окрім того, Постановою Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 14.01.2019р. у виконавчому провадженні ВП №57383611 постановлено стягнути з Боржника ПАТ «Українська залізниця» в особі ОСОБА_1 філії «Львівська залізниця» витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 167,05грн. Вказану Постанову надіслано Державним виконавцем Боржнику супровідним листом від 14.01.2019р. вих. №622.
Клопотаннями б/д б/н Стягувач звертався до Державного виконавця про залучення до виконавчого провадження експерта або спеціаліста.
Окрім того, Клопотанням від 11.01.2019р. б/н Стягувач просив Державного виконавця залучити компетентну, відповідальну особу експлуатаційного відділу Тернопільської дирекції залізничних перевезень при оформленні акту приймання відновлювальних робіт залізничного під'їзду колії позначеної номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14.
Листом від 17.01.2019р. вих. №1184 Державний виконавець повідомив Стягувача про те, що ним вжито всі передбачені Законом виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду, а тому, на підставі п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем буде винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Повідомленням від 15.01.2019р. вих. №686 Державний виконавець повідомив Тернопільський відділ поліції Головного управління поліції у Тернопільській області про вчинення кримінального правопорушення, у якому просив прийняти повідомлення про кримінальне правопорушення, вчинене посадовими особами ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» за ч.1 ст.382 КК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання цієї заяви внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за фактами, викладеними в Заяві.
Листом від 23.01.2019р. вих. №НЮ-107 Боржник повідомив Орган ДВС про те, що ним 22.01.2019р. згідно Платіжних доручень від 22.01.2019р. №1535650 на суму 16692грн., від 22.01.2019р. №15356651 на суму 167,05грн. та від 22.01.2019р. №1535652 на суму 10200грн. сплачено штраф, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій згідно Постанов від 14.01.2019р.
Постановою Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. у виконавчому провадженні ВП №57383611 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту “Львівтранспроект”, (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта постановлено закінчити виконавче провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із надісланням державним виконавцем повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Вказану Постанову надіслано Стягувачу та Боржнику супровідним листом від 28.01.2019р. вих. №2832.
Подану скаргу Заявник обґрунтовує тим, що Державним виконавцем не було вчинено всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, а саме, державний виконавець не звернувся до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання рішення суду.
Також Заявник зазначає, що обов'язковим при виконанні рішення суду було дотримання характеристик визначених у технічному паспорті та схемах під'їзної колії, проте Державний виконавець не звертався до Стягувача з метою отримання оригіналів чи копій таких документів. З підстав наведеного Заявник робить висновки про неналежний контроль Державного виконавця за виконанням рішення суду.
Окрім того, Заявник зазначає, що, з метою дотримання таких технічних характеристик він звертався до Державного виконавця з клопотанням про залучення до виконавчого провадження експерта в порядку ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час виконання рішення і потребують спеціальних знань.
Щодо повідомлення Державного виконавця про кримінальне правопорушення Заявник зазначає, що таке було підготовлено формально, без відібрання пояснень відповідальних осіб Боржника та приєднання інших доказів невиконання судового рішення. На таку формальність, на думку Заявника, вказує і відсутність реагування Державного виконавця на бездіяльність слідчого щодо розгляду вказаного повідомлення.
Також Заявник зазначає, що станом на час винесення постанови Державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611 Боржником рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 не виконано, а Державний виконавець в порушення вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
В доповнення зазначає, що у разі відмови Боржника - державного підприємства виконати рішення суду Державний виконавець зобов'язаний діяти виключно у спосіб, передбачений ч.2 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тобто не закінчувати виконавче провадження, а в двомісячний строк після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто 09.12.2018р., звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
З підстав наведеного Заявник робить висновки про те, що оскаржувана постанова суперечить закріпленому приписами п.9 ч.2 ст.129 Конституції України принципу обов'язковості судових рішень і просить суд:
- скасувати Постанову Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект», (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта;
- зобов'язати Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 відновити виконавче провадження ВП №57383611.
25.02.2019р. Державним виконавцем за вх. №8046/19 подано до суду Відзив на скаргу на дії державного виконавця від 22.02.2019р. вих. №8838, у якому вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою, просить суд відмовити Заявнику в її задоволенні повністю з підстав того, що твердження Заявника про те, що станом на 08.12.2018р. не вчинено жодних дій щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 спростовується матеріалами виконавчого провадження, оскільки 04.12.2018р. ОСОБА_7 із виходом на місце встановлено, що Боржником розпочато роботи з виконання вказаного рішення суду, а саме: очищується місце для відновлення колії, здійснюється вирубка кущів і чагарників.
Окрім того, 22.12.2018р. Державним виконавцем здійснено повторний вихід на місце і встановлено, що Боржником рішення суду не виконано.
Також Державний виконавець зазначає, що Боржником сплачено штрафи за невиконання судового рішення, вартість виконавчих дій та виконавчого збору, після чого Державним виконавцем складено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення і, на підставі п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
В спростування бездіяльності Державного виконавця та формальності направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення зазначає, що 12.02.2019р. до Відділу надійшов лист Головного управління поліції у Тернопільській області від 01.02.2019р. №910, згідно якого підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань немає. З підстав наведеного Державним виконавцем 18.02.2019р. за вих. №7683 до Тернопільського міськрайонного суду направлено скаргу на бездіяльність щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
07.03.2019р. за вх. №9999/19 Заявником подано до суду Заперечення на відзив на скаргу від 06.03.2019р. вих. №06/03/19, у якому в спростування викладених у відзиві на скаргу доводів Державного виконавця зазначає, що Боржником згідно наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 є державне підприємство, а відтак, звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення є обов'язком а не правом Державного виконавця, оскільки підлягає застосуванню спеціальна норма ч.2 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Щодо тверджень Державного виконавця про відсутність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення і, як наслідок до звернення до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення, так як Боржником розпочато підготовчі роботи до відновлення колії Заявник вказує, що вирубування чагарників і кущів після спливу майже двох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження не свідчить про реальний намір Боржника виконати рішення суду.
З підстав наведеного Заявник робить висновки про те, що Державний виконавець всупереч Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не звернувся до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення, а закінчив виконавче провадження.
В судовому засіданні 07.03.2019р. представники Боржника зазначили, що виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 носить особистісний характер, оскільки вказаним рішенням визначено обов'язок Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.
Державний виконавець вказані твердження Боржника підтримала, зазначила, що станом на час винесення постанови від 09.10.2018р. про відкриття виконавчого провадження ВП №57383611 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 вона була переконана, що виконати рішення суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 в інший спосіб чи порядку, аніж силами Боржника та за його кошт, неможливо, проте документи, які б підтверджували таке твердження в матеріалах виконавчого провадження ВП №57383611 відсутні.
У відповідь на наведене представник Заявника зазначив, що вказані доводи не звільняють Державного виконавця від встановленого спеціальною нормою ч.2 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» обов'язку звернення до Господарського суду Львівської області із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення у випадку невиконання рішення суду протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, зазначив, що хоч у рішенні встановлено порядок і спосіб його виконання, проте, у випадку його невиконання Боржником, не виключає можливості примусового виконання рішення за кошти держави у встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з подальшим їх відшкодуванням державі Боржником.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Приписами ч.1 ст.326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне правове положення закріплено в статті 18 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Нормою ч.1 ст.343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Згідно ч.ч.2,3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній станом на момент винесення оскаржуваної постанови редакції) (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої вказаної статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно ч.1 до ст.20 Закону для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі (ч.2 ст.20 Закону).
Згідно ч.3 ст.20 Закону експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Приписами ч.2 ст.63 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч.3 вказаної статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приписами статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація.
Як встановлено судом та вбачається із пункту 2 Статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018р. №938, ОСОБА_6 утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - підприємства залізничного транспорту). ОСОБА_6 є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012р. №15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З підстав наведеного суд дійшов висновків про обґрунтованість доводів скарги щодо неправомірності рішення Державного виконавця у формі постанови Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.09.2018р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р. у справі №914/2012/16 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) за власні кошти відновити залізничну під'їзну колію позначену номером 1 (№1) від стрілочного переводу СП №36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 та номером 3 (№3) від стрілочного переводу СП №11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під'їзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект», (замовлення №92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під'їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта, оскільки Державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не враховано встановлених приписами ч.2 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особливостей виконання рішення суду, за яким боржником є державне підприємство, зокрема щодо обов'язку звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення у випадку, якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відтак, Постанова Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611 є неправомірною і доводи скарги в частині зобов'язання Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. відновити виконавче провадження ВП №57383611 є обґрунтованими.
Щодо доводів скарги про скасування постанови Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611 суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відтак, викладені в пункті 3 прохальної частини скарги вимоги про скасування постанови Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611 не підлягають до задоволення, так як суперечать приписам ч.2 ст.343 ГПК України.
З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облагропостач» на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 08.02.019р. вих. №08/02/19 (вх. №435/19 від 15.02.2019р.) у справі №914/2012/16 задоволити частково, визнати неправомірною постанову Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611, зобов'язати Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 відновити виконавче провадження ВП №57383611. В задоволенні решти скарги відмовити.
Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 234, 235, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облагропостач» на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 08.02.019р. вих. №08/02/19 (вх. №435/19 від 15.02.2019р.) у справі №914/2012/16 задоволити частково.
2. Визнати неправомірною постанову Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 від 28.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57383611.
3. Зобов'язати Головного державного виконавця Тернопільського міського Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 відновити виконавче провадження ВП №57383611.
4. В задоволенні решти скарги відмовити.
5. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 12.03.2019р.
Головуючий суддя Фартушок Т. Б.