Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"06" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1167/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
за участі вільного слухача ОСОБА_1 (довіреність від 25.01.19 №47; паспорт серія НОМЕР_1, виданий РВ УМВС України у Львівській області 18.03.1997);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Концерну "Військторгсервіс" (м.Київ)
до Фізичної особи-підприємця Пригоцької Галини Павлівни (с.Ушомир Коростенського району Житомирської обалсті)
про стягнення 27780,13грн
Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пригоцької Галини Павлівни 27780,13грн заборгованості, яка виникла на підставі договору зберігання №55 від 01.02.14, з яких: 8125,00грн основного боргу, 7484,38грн пені, 568,75грн штрафу 10493,44грн інфляційних та 1108,56грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання №55 від 01.02.14 в частині оплати послуг зі зберігання майна.
Ухвалою від 28.12.18 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.
18.01.19 від Фізичної особи-підприємця Пригоцької Галини Петрівни до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечила та зазичила, що не мала жодних господарських відносин з позивачем, не підписувала договорів з Концерном "Військторгсервіс", в тому числі і договір зберігання №55 від 01.02.14. Вказала, що будь-яке майно не передавалось на зберігання позивачу, актів-прийому передачі не підписувалось. З позовної заяви не зрозуміло за який період позивачем нараховувались платежі. Будь-яких актів звірки по розрахунках з позивачем між сторонами не підписувалось (а.с.38-39).
28.01.19 позивачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника з'явитися у судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі (а.с.45-46).
Ухвалою суду від 29.01.19 відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 18.02.19.
Представники позивача та відповідача, повноважних представників в судове засідання 18.02.19 не направили.
Ухвалою суду від 18.02.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.19.
Представники сторін повноважних представників в судове засідання 06.03.19 не направили.
04.03.19 на електронну адресу та 05.03.19 на поштову адресу суду від Фізичної особи-підприємця Пригоцької Галини Павлівни надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача надіслати на його адресу копії документів, які були долучені до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 29.01.18, оскільки під час написання відзиву на позовну заяву таких документів у відповідача не було.
Розглянувши клопотання відповідача про направлення на його адресу документів, які у відповідача відсутні, та про відкладення розгляду справи, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до частин 1,2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Водночас, суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - юридичної особи щодо відкладення розгляду справи.
В даному випадку відповідач просить зобов'язати позивача направити на його адресу документи, які у відповідача відсутні, у зв'язку з чим відкласти розгляд справи.
Однак процесуальним законодавством не передбачено обов'язку господарського суду зобов'язувати позивача направляти документи іншим учасникам судового процесу, при цьому відповідач, у разі необхідності, не позбавлений права знайомитись з матеріалами справи та робити з них відповідні копії.
Оскільки зазначені відповідачем у клопотанні підстави для відкладення судового засідання не узгоджується з наведеними вище підставами для відкладення, враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, при цьому відповідач у відзиві на позовну заяву висловив свою позицію щодо суті спору, заявлене клопотання задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як зазначає позивач у позовній заяві, 01.02.14 між Концерном "Військторгсервіс" (зберігач, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Пригоцькою Галиною Павлівною укладено договір зберігання №55 (а.с. 54-56).
З тексту наданого до матеріалів позовної заяви примірника договору вбачається, що пунктом 1.1 договору визначено, що предметом договору є зобов'язання зберігача за палату здійснювати зберігання майна та повернути поклажедавцеві у схоронності перелік майна визначений в акті приймання-передачі майна.
Відповідно до п.п. 2.1.2 договору, зберігач забезпечує збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю за актом приймання-передачі те саме майно в тому самому стані, у якому воно було прийнято на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.
Згідно п.2.2.1 договору поклажодавець передає майно зберігачу в наступному місці: м.Коростень, вул.Жовтнева, 52А в нежитлових приміщеннях загальною площею 62,5 кв.м. відповідно до акту приймання-передачі майна.
Поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в наступних порядку, розмірах і в строки: вносить плату за зберігання майна, яка складає 625,00грн, включаючи ПДВ, за місяць. Поклажодавець вносить плату згідно виставлених рахунків на розрахунковий рахунок зберігача до 15 числа кожного місяця, за поточний місяць. Поклажодавець бере на себе зобов'язання з оплати виставлених рахунків з червня 2013 року включно (п.3.1 договору).
Компенсація витрат зберігача за комунальні послуги, експлуатаційні витрати сплачується поклажодавцем окремо в строк до 10 числа кожного місяця (п.3.4 договору).
Позивач вказує, що відповідач не виконав зобов'язання за договором та не здійснив оплату за надані послуги зберігання, внаслідок чого за фізичною особою-підприємцем Пригоцькою Галиною Павлівною утворилася заборгованість за період з жовтня 2014 по січень 2015 у розмірі 2500,0000грн.
Крім того, за даними позивача станом на 31.03.14 за відповідачем вже рахувалась заборгованість у розмірі 5625,00грн.
23.11.18 позивач звернувся до відповідача з претензією 307/83-П від 12.11.18, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 8225,00грн (2500,00грн+5625,00грн), однак останній залишив її без відповіді та задоволення (а.с.18-21).
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором зберігання №55 від 01.02.14 у розмірі 8125,00грн; 7484,38грн пені; 568,75грн штрафу; 1108,56грн 3% річних, 10493,44грн інфляційних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Концерну "Військторгсервіс" необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом даного судового розгляду є вимоги Концерну "Військторгсервіс" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пригоцької Галини Павлівни заборгованості; підставою виникнення зобов'язань позивач зазначає договір зберігання №55 від 01.02.14.
Мотивуючи свою відмову у сплаті спірних коштів, відповідач вказував на відсутність між сторонами договірних відносин, відповідно, відсутність підстав для стягнення коштів за послуги зі зберігання майна.
Отже, предметом дослідження у справі є питання укладання між позивачем та відповідачем договору зберігання №55 від 01.02.14 та наявності або відсутності між сторонами зобов'язань за цією або іншою угодою, а саме: встановлення обставин, пов'язаних з переданням Фізичною-особою підприємцем Пригоцькою Галиною Павлівною та отриманням Концерном "Військторгсервіс" на зберігання майна.
При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.
В силу положень ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч.7 ст.179 та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.1 ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч.1 та ч.2 ст.180 ГК України закріплено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).
Як передбачено ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в документі з назвою "Договір зберігання №55 від 01.02.14" відсутня остання сторінка з реквізитами, підписами та печатками сторін.
Судом прийнято до уваги, що станом на час прийняття рішення у справі по суті спору, жодною із сторін до матеріалів справи не надано примірнику підписаного договору.
Також, в матеріалах справи відсутні інші докази того, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини з приводу зберігання майна, або будь-які інші господарські відносини, позивачем не надано відповідного акту приймання-передачі майна, якій би міг підтверджувати факт прийняття майна на відповідальне зберігання та укладання договору у спрощений спосіб.
За вказаних обставин, сам текст договору за відсутності доказів його підписання сторонами не може підтверджувати існування як самого договору зберігання №55 від 01.02.14 так і договірних відносин на його основі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Долучені до матеріалів справи акти надання послуг № 18 від 31.01.17, №К-0787 від 30.04.17, №К-00001012 від 31.05.17, №К-01289 від 30.06.17, №К-1141 від 31.07.17, №К-1364 від 31.08.17, №К-1483 від 30.09.17, №К-1678, №К-1771 від 31.10.17, №К-1836, №К-1944 від 30.11.17, №К-2092, №К-2209 від 31.12.17 суд не розцінює як належний доказ, оскільки дані документи складені Концерном "Війькторгсервіс" в односторонньому порядку. При цьому позивачем не надано доказів направлення відповідачу для підписання актів надання послуг (та виставлених рахунків або передання їх відповідачу наручно), на підставі яких повинна була здійснюватись оплата за надані послуги.
Крім того, позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла в період з жовтня 2014 по січень 2015, разом з тим долучає до матеріалів справи акти надання послуг, складені у 2017 році.
Також матеріали справи не містять доказів часткової оплати відповідачем послуг зберігання, факт чого міг би слугувати доказом наявності між сторонами правовідносин зберігання.
За вказаних обставин, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з ст.86 ГПК України, суд встановив, що надані позивачем акти надання послуг не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки не містять підпису, печатки з боку відповідача, тим більше відповідач заперечує наявність між сторонами будь-яких договірних відносин.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, звертаючись з позовною заявою до суду, саме на позивача покладено обов'язок довести факт порушення з боку відповідача обов'язку оплати послуг зберігання.
Враховуючи відсутність первинних документів, які б підтверджували факт укладання між сторонами договору зберігання №55 від 01.02.14 та здійснення господарської операції, господарський суд позбавлений можливості встановити можливі порушення відповідачем в частині оплати послуг. Відтак, позовна вимога про стягнення 8125,00грн заборгованості за послуги зберігання задоволенню не підлягає.
Оскільки, позивачем не доведено порушення виконання зобов'язань відповідачем в частині оплати послуг відповідального зберігання, то відповідно вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємцця Пригоцької Галини Павлівни пені, штрафу, річних та інфляційних за порушення грошових зобов'язань, заявлені безпідставно.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем зобов'язань, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 27780,13грн.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову Концерну "Військторгсервіс" до Фізичної особи-підприємця Пригоцької Галини Павлівни про стягнення 27780,13грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 14.03.19
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід)