06 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/418/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Проценко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року (прийняте у м. Ужгороді суддею Іванчулинцем Д.В. у порядку спрощеного провадження) в адміністративній справі №260/1099/18 за позовом ОСОБА_4 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація Держспецзв'язку) щодо непризначення та невиплати йому одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Адміністрацію Держспецзв'язку призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності у розмірі 60-місячного грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у квітні 2013 року був звільнений зі служби в Держспецзв'язку у запас за станом здоров'я.
У лютому 2018 року він звертався до начальника управління Держспецзв'язку із заявою про призначення та виплату йому одноразової допомоги, мотивуючи це тим, що він є інвалідом першої групи з 20 грудня 2017 року; причина інвалідності - захворювання пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК.
Однак, листом від 17 травня 2018 року відповідач відмовив йому в цьому з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов'язана з виконанням службових обов'язків. Вказана відмова є неправомірною та суперечить висновкам МСЕК і військово-лікарської комісії УМВС України у Закарпатській області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Адміністрація Держспецзв'язку, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що викладені в мотивувальній частині рішення факти суперечать один одному. Так, є покликання суду на те, що інвалідність особи настала внаслідок захворювання, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків, проте у справі відсутні будь-які докази на підтвердження цього. Разом з тим, в довідці МСЕК від 20.12.2017 вказано, що причиною інвалідності є захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, а не виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, згідно з наказом № 12-ОС від 19 квітня 2013 року позивач був звільнений зі служби за пп. 3 п. 92 (за станом здоров'я) у запас Збройних Сил України із Держспецзв'язку, з виключенням із списків особового складу.
05 квітня 2013 року військово-лікарська комісія УМВС України в Закарпатській області за розпорядженням Держспецзв'язку здійснила медичний огляд ОСОБА_4, на підставі чого встановлено діагноз і постанова військово-лікарської комісії про зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: гіпертонічна хвороби ІІ (другої) стадії, ІХС, стабільна стенокардія напруги ФК І-ІІ (один-два), кардіосклероз атеросклеротичний, ХСН - 0 (нуль), хронічний некалькульозний холецистит, фаза ремісії, СКД без нападів ниркових кольок в анамнезі, ХНН - 0 (нуль), остеохондроз нижньогрудного та поперекового відділів хребта без порушення функції хребта, викривлення носової перегородки вправо, без порушення функції носового дихання. «ТАК», пов'язане з проходженням військової служби.
ОСОБА_4 є інвалідом І (першої) групи з 20 грудня 2017 року і у довідці МСЕК серії АВ № 0741934 від 20 грудня 2017 року зазначена причина інвалідності - захворювання «ТАК», пов'язане з проходженням військової служби.
28 лютого 2018 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України» № 605 від 04 червня 2008 р.
17 травня 2018 року відповідач листом № 33/01/02-500 відмовив ОСОБА_4 в задоволенні його заяви з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов'язана із виконанням службових обов'язків.
Не погоджуюсь із зазначеною позицією відповідача та вважаючи, що його захворювання виникло у період проходження служби, що є одним із критеріїв для виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності після звільнення із служби, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що інвалідність, яку ОСОБА_4 отримав, є наслідком захворювань, що мали місце у період проходження останнім служби, а тому є такою, що пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у період проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2008 № 605 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - Порядок).
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку грошова допомога виплачується особам рядового та начальницького складу та особам, звільненим із служби в Держспецзв'язку:
у разі настання інвалідності в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби - у розмірі, зокрема:48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;
у разі настання інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, - у розмірі, зокрема:60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи.
Зі змісту цієї норми видно, що особа має право на отримання грошової допомоги у разі настання інвалідності, пов'язаної з проходженням служби, лише коли така інвалідність настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Також особа має право на отримання такої допомоги, якщо інвалідність пов'язана з виконанням службових обов'язків чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків.
Як уже зазначалось, ОСОБА_4 є інвалідом І групи з 20 грудня 2017 року, а звільнений зі служби був 19 квітня 2013 року, тобто його інвалідність настала не в період проходження служби та пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, а тому він не має права на отримання грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
Крім цього, у справі відсутні будь-які документи, що свідчать про те що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням ОСОБА_4 службових обов'язків, так як у пункті 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія АВ № 0741934 від 20.12.2017 (а.с. 12) причиною інвалідності ОСОБА_4 є: захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби,а не виконанням службових обов'язків.
Тому позивач не має права на отримання грошової допомоги як особа, інвалідність якої пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Поряд з цим необхідно зазначити, що згідно із пунктом 3 Порядку час виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку визначається Положенням про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1828 (далі - Положення № 1828).
Відповідно до пункту 11 Положення № 1828особи начальницького складу вважаються такими, що виконують свої службові обов'язки під час:
- перебування їх на місцях служби або занять у будівлях і на прилеглих територіях Адміністрації Держспецзв'язку чи регіональних органів, територіальних підрозділів, закладів та установ (далі - підпорядковані органи) або на інших місцях служби або занять, визначених приписами чи розпорядженнями Голови Держспецзв'язку або начальників відповідних підпорядкованих органів, включаючи установлені розпорядком (розкладом занять) перерви;
- прямування до місця служби або із служби, перебування у службових поїздках, повернення до місця служби;
- виконання завдань за наказом прямого начальника;
- виконання громадського обов'язку, пов'язаного з врятуванням людського життя, охорони правопорядку, охорони державної власності, підтримання службової дисципліни.
Аналогічно розмежовуються поняття початку і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби і статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як видно із копій документів (довідки МСЕК серія АВ № 0741934 від 20.12.2017 та свідоцтва про хворобу № 99 від 05.04.2013), у них відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що інвалідність ОСОБА_4 пов'язана з одним із вищезазначених випадків,тобто з виконанням службових обов'язків у Держспецзв'язку.
Враховуючи зазначене колегія суддів констатує, що дії відповідача, щодо непризначення та невиплати пенсії ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги є правомірними.
Відносно вимоги про зобов'язання Адміністрації Держспецзв'язку виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності у розмірі 60-місячного грошового забезпечення, необхідно також вказати, що відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку Адміністрація Держспецзв'язку лише приймає рішення про призначення грошової допомоги і надсилає його регіональному органу з якого була звільнена особа начальницького складу Держспецзв'язку для проведення такої виплати. Грошова допомога виплачується шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.
Тобто, крім усього зазначеного, Адміністрація Держспецзв'язку є неналежним відповідачем з питань виплати позивачу грошової допомоги.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року в адміністративній справі № 260/1099/18 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 14 березня 2019 року.