14 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/2370/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Гуляка В.В., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2019 року, ухвалене суддею Багрій Т.Я. в м.Тернополі, у справі № 607/23105/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
12 листопада 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №089225 від 02.11.2018, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог покликається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення п.15.9 ПДР України не відповідають фактичним обставинам справи, а ч.1 ст.121 КУпАП не передбачає відповідальності за невиконання вимог дорожнього знаку 3.41 ПДР України.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським СРПП №3 Козівського ВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 серії ДП18 №089225 від 02.11.2018, встановлено, що ОСОБА_1 02.11.2018 о 08 год 15 хв., керуючи транспортним засобом «ЗАЗ-DAEWOO» н.з. ВО 7329 ВМ на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 (не здійснив зупинку), чим порушив п.15.9 ПДР України.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
ОСОБА_1, вважаючи постанову серії ДП18 №089225 від 02.11.2018 протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно зі ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 8.1 Правил передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з пп. «в» п.8.4 Розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» Правил дорожнього руху заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Знак 3.41 "Контроль" забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 (обмеження максимальної швидкості) та (або) 3.31 (зона обмеження максимальної швидкості) згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.
Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови серії ДП18 №089225 від 02.11.2018 слідує, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ-DAEWOO» н.з. ВО 7329 ВМ на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 (не здійснив зупинку), чим порушив п.15.9 ПДР України, що мало наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП - накладення адміністративного стягнення у виді штрафу - 255 грн.
Однак, відповідачем на розгляд суду першої інстанції не надано будь-яких доказів вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.
Слід зазначити, що відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто висновки поліцейського про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, не узгоджується із встановленими обставинами справи.
Натомість відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, настає в разі, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова за своєю формою і змістом не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема така не містить опису обставин, установлених під час її прийняття, а саме не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, невірно зазначено статтю КУпАП, що передбачає відповідальність за таке порушення, а розмір штрафу не відповідає санкції ч.1 ст.121 КУпАП.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки в діях ОСОБА_1 судом не встановлено наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, що в розумінні п.1 ст. 247 КУпАП є обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не може нести адміністративну відповідальність за порушення ПДР України.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №089225 від 02.11.2018 та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5