вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" березня 2019 р. Справа№ 911/1143/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Дикунської С.Я.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 16.10.2018 (вх. №09.1-04.2/1726/18 від 07.11.2018) Приватного підприємства "Віра - ГТП" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018
у справі №911/1143/18 (суддя - Шевчук Н.Г.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро"
до Приватного підприємства "Віра - ГТП"
про стягнення 297000 грн. передоплати за договором купівлі-продажу посівів №29/03-18 від 29.03.2018
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Віра - ГТП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро"
про розірвання договору купівлі-продажу посівів №29/03-18 від 29.03.2018
за участю представників учасників справи:
від позивача - Мочинський А.Р., ордер серія КС №489110 від 05.02.2019
від відповідача - Загорняк Н.Б., ордер серія КС №400508 від 09.10.2018
Товариство з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" звернулось до Господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Віра - ГТП" про стягнення 297000 грн передоплати за договором купівлі-продажу посівів №29/03-18 від 29.03.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору купівлі-продажу №29/03-18 від 29.03.2018 позивачем було перераховано відповідачу 297 000,00 грн попередньої оплати за посіви сої 2018 року незавершене виробництво на площі 198 га, що знаходяться у селі Жукин та селі Сувид Вишгородського району Київської області. В порушення умов названого договору відповідач свої зобов'язання щодо передання товару належним чином не виконав, внаслідок чого позивач (покупець) в порядку приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України направив ПП "Віра - ГТП" повідомлення з вимогою про повернення сплаченої ним за товар суми попередньої оплати, яка відповідачем виконана не була.
Приватне підприємство "Віра - ГТП" подало до Господарського суду Київської області зустрічну позовну заяву про розірвання договору купівлі-продажу посівів №29/03-18 від 29.03.2018.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ "Деремезна-Агро" допустило порушення умов пунктів 1.4, 3.3.1 договору купівлі-продажу посівів №29/03-18 від 29.03.2018 щодо прийняття товару, яке виразилось у безпідставному зволіканні із здійснення дій щодо прийняття посівів за Актом приймання-передачі, а тому на підставі ч. 2 ст. 651, ч. 4 ст. 690 ЦК України просить розірвати договір купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2018 (повний текст рішення складено 28.09.2018) первісний позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Віра - ГТП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" грошові кошти у сумі 297 000,00 грн, судовий збір у сумі 4 455,00 грн. У зустрічному позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 629, 664, 639 ЦК України, ст. 193 ГК України та встановлення обставин неналежного виконання зобов'язань з передання товару, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог первісного позову. Вимоги зустрічного позову визнано необґрунтованими.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач (за первісним позовом) - Приватне підприємство "Віра - ГТП", 17.10.2018 подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 16.10.2018, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 у справі №911/1143/18, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги зустрічного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповним дослідженням усіх обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що позивачем за первісним позовом не представлено доказів письмової відмови відповідача передати товар. Скаржник зауважує, що місцевим господарським судом безпідставно не було прийнято до уваги обставини, викладені в заяві свідка. Також, за доводами відповідача, позивач ухиляється від добросовісного виконання ним свого обов'язку із прийняття товару, оскільки директор товариства чи уповноважена ним особа у визначене договором місцезнаходження товару та у встановлений договором строк не прибував. Позивач за первісним позовом підписавши правочин, на переконання скаржника, є таким що поінформований про місцезнаходження товару. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, ст. 1212 ЦК України та ч. 4 ст. 653 ЦК України.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 16.10.2018 (вх. №09.1-04.2/1726/18 від 07.11.2018) Приватного підприємства "Віра - ГТП" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 у справі №911/1143/18. Позивачу (за первісним позовом) встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, та учасникам справи - заяв, клопотань, пояснень протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 справу №911/1143/18 призначено до розгляду на 06.02.2019.
07.12.2012 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказує на те, що скаржником не вчинялись жодні дії, які б були спрямовані на передачу товару покупцю у визначений договором строк. Також позивач за первісним позовом зауважує, що продавець не повідомляв покупця про можливу затримку весняної посівної кампанії сої.
В судовому засіданні 06.02.2019, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 06.03.2019.
Представник відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні 06.02.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Представник позивача (за первісним позовом) заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
29.03.2018 між ПП "Віра-ГТП" (продавець за договором, відповідач за первісним позовом) та ТОВ "Деремезна-Агро" (покупець за договором, позивач за первісним позовом) укладено договір №29/03-18 купівлі-продажу посівів (далі - Договір), у відповідності до якого продавець зобов'язався продати і передати у власність покупця посіви сої 2018 року (незавершене виробництво) на площі 198га, що знаходяться у с. Жукин та с. Сувид Вишгородського району Київської області (надалі посіви), а покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити посіви (арк. с. 9-16)).
Перелік кадастрових номерів земельних ділянок та ситуаційний план розміщення посівів вказані у додатках до цього Договору, які є невід'ємною його частиною (пункт 1.2 Договору).
В пунктах 1.3, 1.4 Договору сторонами узгоджено, що покупець стає власником посіву та несе пов'язані з ним ризики (втрати, пошкодження і т.п.) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі посівів. Посіви передаються покупцю у строк не пізніше ніж через 30 календарних днів із моменту підписання сторонами цього Договору.
Загальна вартість посівів становить 594000,00грн, в тому числі ПДВ 99000,00 грн (пункт 2.1 Договору).
Згідно з п. 2.2 Договору покупець зобов'язався оплатити повну вартість посівів шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця: 297000,00грн (50% суми, вказаної у пункті 2.1 договору) покупець сплачує на протязі 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами цього договору; решта 297000,00грн (50% суми, вказаної у пункті 2.1 договору) покупець сплачує в строк на протязі 10-ти банківських днів із моменту підписання сторонами акту приймання-передачі посівів.
У відповідності до п. 3.1 Договору продавець зобов'язався: передати покупцеві посіви, визначені цим договором; попередити покупця про всі права третіх осіб на посіви, що продаються; нести ризики (втрати, пошкодження і т.п.) посівів до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі посівів; передати покупцю документацію на посіви (накладні на використані матеріали для посіву, звіт про посіви форма 7 с/г та документацію про проведені технологічні операції щодо вирощування посівів); здійснити передання посівів, які не обтяжені правами третіх осіб.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що покупець зобов'язався: - прийняти посіви за актом приймання-передачі посівів; оплатити вартість посівів згідно з умовами, визначеними в пункті 2.2 Договору; нести ризики втрати чи пошкодження посівів після підписання сторонами акту приймання-передачі посівів; вимагати від продавця надання достовірної інформації з підтверджуючими документами про вирощування посівів.
Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.12.2018; закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань та від відповідальності за порушення умов цього Договору (пункт 4.1).
На виконання умов договору позивачем (за первісним позовом) перераховано відповідачу згідно платіжного доручення № 1214 від 29.03.2018 попередню оплату вартості товару в сумі 297 000,00 грн (а.с. 17).
Оскільки у визначений договором тридцятиденний строк відповідачем (за первісним позовом) товар передано не було, Товариством з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" направлено Приватному підприємству "Віра - ГТП" лист-вимогу № 03/05 від 03.05.2018 про повернення коштів, сплачених як попередня оплата за договором №29/03-18 від 29.03.2018.
Вказана вимога Приватним підприємством "Віра - ГТП" виконана не була, що стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" з позовом про стягнення попередньої оплати в сумі 297 000,00 грн згідно приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Разом з цим, Приватним підприємством "Віра - ГТП" було подано зустрічний позов про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки, за доводами продавця (відповідача за первісним позовом), Товариство з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" не виконало свого обов'язку, допустивши зволікання з прийняття товару, що у відповідності до ч. 4 ст. 690 ЦК України надає право продавцю відмовитися від договору. На переконання Приватного підприємства "Віра - ГТП", дії покупця із зволікання прийняття товару істотно порушують умови договору купівлі-продажу, так як він був позбавлений того на що розраховував при його укладенні, зокрема, отримання оплати повної вартості товару. За наведеного, відповідач за первісним позовом, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, просить розірвати договір купівлі-продажу №29/03-18 від 29.03.2018.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст договору №29/03-18 від 29.03.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" (позивач за первісним позовом у справі) та Приватним підприємством "Віра - ГТП" (відповідач за первісним позовом у справі), колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правове регулювання якого здійснюється за правилами норм Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що сторонами в п. 1.4 узгоджено строки виконання продавцем умов договору з передачі товару в розпорядження покупця, а саме, посіви передаються покупцю у строк не пізніше ніж через 30 календарних днів із моменту підписання сторонами цього Договору.
Проте, умов щодо порядку та умов здійснення передачі товару (крім складання акту приймання-передачі), момент виконання обов'язку продавця передати товар, договір купівлі-продажу не містить. Вказаний правочин поставку товару покупцю також не визначає.
З огляду на особливості предмету спірного договору купівлі-продажу (посіви сої), такий на момент передачі не може бути відділений від земельної ділянки, судова колегія доходить висновку про те, що товар може бути переданий покупцю лише в місці його знаходження, означеному в правочині.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Правовий аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що у випадку передання товару в місці його знаходження, обов'язковою передумовою виконання покупцем свого зобов'язання з отримання товару, зокрема, є належне повідомлення останнього про готовність продавця здійснити передачу товару. Тобто вказаний обов'язок унормовано приписами чинного законодавства, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються як необґрунтовані.
Відповідачем за первісним позовом належних і допустимих доказів, в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України, повідомлення покупця про готовність товару для передачі в місці його знаходження до матеріалів справи не представлено. Більше того, з поданого до суду першої інстанції зустрічного позову вбачається, що на час пред'явлення позивачем листа-вимоги № 03/05 від 03.05.2018 про повернення попередньої оплати відповідач за первісним позовом до посіву сої на визначеній в додатках до договору земельній ділянці не приступив. Тобто товар у строк, узгоджений сторонами в договорі, не був готовий до передання його покупцю.
За встановленого, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" не прибував за місцем розташування посівів, означеним у договорі, для прийняття товару за Актом приймання-передачі. Посилання апелянта на поінформованість позивача за первісним позовом про місце розташування посівів, не може свідчити про те, що на час укладення правочину чи у встановлений договором тридцятиденний строк предмет договору був готовий для передання його покупцю і лише бездіяльність останнього зумовила невиконання продавцем договору.
Твердження апелянта про безпідставне неприйняття судом першої інстанції обставин, підтверджених заявою свідка також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 88 ГПК України підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом, тоді як подана відповідачем (за первісним позовом) заява наведеним вимогам процесуального закону не відповідає.
Разом з цим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що оскільки за змістом ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, визначені та узгодженні на власний розсуд його умов, які є обов'язковими до виконання, то встановлений в п. 1.4 договору строк виконання продавцем зобов'язання з передачі посівів сої у тридцятиденний строк з моменту підписання правочину, хоча календарні строки сівби сої припадають на період першої декади квітня - першої декади травня, підлягає обов'язковому дотриманню учасниками правовідносин з огляду на не спростовану презумпцію правомірності правочину. Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу чи його умови у даній справі не заявлялось.
При цьому, судова колегія вважає слушним зауваженням суду першої інстанції про те, що продавець не був позбавлений можливості звернутися до свого контрагента з пропозицією щодо внесення змін до умов договору в частині строків виконання ним зобов'язання з передачі товару у зв'язку з технологічними особливостями посіву сої.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 538 ЦК України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Доказів звернення відповідача за первісним позовом до позивача за первісним позовом про неможливість виконання свого обов'язку в строк визначений договром до матеріалів справи представлено не було.
Доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи письмової відмови відповідача за первісним позовом передати посіви не заслуговують уваги, оскільки повернення попередньої оплати, на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, обумовлено наявністю факту ненадання продавцем товару у визначений строк. Натомість у відповідності до ч. 2 ст. 665 ЦК України у разі якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу. Вимога про витребування речі чи передання товару в порядку ст. 620 ЦК України у даній справі позивачем за первісним позовом не заявлялась.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого вище факту неготовності товару до передання його покупцю у встановлений договором строк, та, відповідно, і можливості виконання відповідачем за первісним позовом взятого на себе зобов'язання за договором, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача, спрямованих на досягнення результату з передачі товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).
Беручи до уваги встановлення факту неготовності товару до передачі покупцю у встановлений договором строк, а отже, невиконання відповідачем (за первісним позовом) обов'язку з передачі товару, попередню оплату за який було проведено позивачем (за первісним позовом) згідно платіжного доручення № 1214 від 29.03.2018, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог первісного позову та, відповідно, стягнення з Приватного підприємства "Віра - ГТП" 297 000,00 грн передоплати за договором купівлі-продажу посівів №29/03-18 від 29.03.2018.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України судова колегія визнає слушними, разом з цим, наведене не вплинуло на правильність вирішення спору у даній справі в частині первісних позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що Господарським судом Київської області не було застосовано приписи ч. 4 ст. 653 ЦК України, згідно якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України надано покупцю право вимагати повернення попередньої оплати, то апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою.
Щодо вимог зустрічного позову Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено Главою 20 ГК України.
Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У відповідності до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що істотним порушенням стороною договору є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 690 ЦК України у разі якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Як на підставу істотності порушення умов договору купівлі-продажу відповідач за первісним позовом посилається на зволікання Товариства з обмеженою відповідальністю "Деремезна-Агро" з прийняттям товару та, відповідно, повної його оплати позбавляє Приватне підприємство "Віра - ГТП" отримати те на що розраховувало при укладені правочину - отримання прибутку.
Проте, з огляду на встановлення місцевим господарським судом факту неготовності товару до передачі у визначений в договорі строк, тобто невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань з передачі товару в місці його знаходження за актом приймання-передачі, що належними доказами скаржником спростовано не було, колегія суддів за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції не встановила обставин і підстав, з якими положення ст. 651 ЦК України пов'язує можливість розірвання договору. Істотного порушення позивачем за первісним позовом договору купівлі-продажу не вбачається, так як отримання покупцем товару залежить від зустрічних дій продавця: посіву сої та повідомлення про готовність товару до передачі в розпорядження набувача, що на момент звернення позивача з вимогою та позовом не відбулось, оскільки за технологією вирощування даної культури (сої) сівба розпочинається лише у травні.
Висновок Господарського суду Київської області про відмову в задоволенні зустрічного позову про розірвання договору купівлі-продажу посівів №29/03-18 від 29.03.2018 є таким, що зроблений на підставі повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи в їх сукупності та наявних в матеріалах справи доказів з вірним застосуванням норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 у справі № 911/1143/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача за первісним позовом у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віра - ГТП" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 у справі № 911/1143/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2018 у справі № 911/1143/18 залишити без змін.
3. Справу № 911/1143/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді С.Я. Дикунська
А.О. Мальченко
Повний текст постанови складено 14.03.2019