195/384/19
1-кс/195/167/19
іменем України
14.03.2019 року смт.Томаківка Дніпропетровської області
Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , заінтересованої особи ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Томаківка Дніпропетровської області клопотання слідчого Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про арешт майна, по кримінальному провадженню №12019040590000096 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України,
Слідчий Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженого з повноважним прокурором, у якому просить накласти арешт у виді заборони володіння, користування та розпорядження майном, яке було виявлено та тимчасово вилучено під час проведення огляду від 07.03.2019 року, а саме на: легковий автомобіль Ford-Тransit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , власник ОСОБА_7 ; причеп марки МАЗ-8114 реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , власник ОСОБА_8 ; 800 кг. металобрухту в вигляді різаних частин кузовів від легкових автомобілів.
Необхідність накладення арешту обґрунтовує тим, що Томаківським відділенням поліції Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040590000096 від 07.03.2019 року за ознаками скоєного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проведеними першочерговими слідчими заходами встановлено, що ОСОБА_4 здійснює діяльність, пов'язану з операціями з металобрухтом в порушення встановленого законом порядку без включення до переліку суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, без реєстрації в якості фізичної особи-підприємця, умисно, з корисливих мотивів, отримавши від працівників Томаківського відділення поліції майно що було вилучене у нього 14.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , частину металобрухту в кількості 800 кг. передав з метою отримання прибутку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 , а іншу частину металобрухту вирішив перевезти з метою продовження незаконної діяльності, пов'язаної з операціями з металобрухтом. Для чого, ОСОБА_4 07.03.2019 року завантажив металобрухт до автомобіля Ford-Тransit, реєстраційний номер НОМЕР_1 та до причепу МАЗ-8114 реєстраційний номер НОМЕР_3 , на якому рухався по вул. Центральній в с. Мирове Томаківського району Дніпропетровської області, де був зупинений співробітниками СРПП Томаківського ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області.
07.03.2019 року, відповідно до ст. 214 КПК України, слідчим СВ Томаківського ВП НВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 проведено огляд місця вчинення злочину та наявних там зазначених транспортних засобів, з вмістом металобрухту чорних та кольорових металів.
За результатами проведеного огляду, 07.03.2019 року слідчим тимчасово вилучено: легковий автомобіль Ford-Тransit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вмістом металобрухту; причеп марки МАЗ-8114 реєстраційний номер НОМЕР_3 , з вмістом металобрухту.
Рішення про тимчасове вилучення майна обґрунтовується тим, що відповідно до ст. 167 КПК України є достатньо підстав вважати, що вони використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину та зберегли на собі сліди злочину (п. 1 ч. 1 ст. 167 КПК України), дане рішення про вилучення транспортних засобів прийнято слідчим після проведення огляду. У свою чергу, є достатні підстави вважати, що металобрухт, який виявлений підчас огляду у причепі та салоні зазначених транспортних засобів, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 167 КПК України є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України та відповідно предметом злочину кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Крім того, 07.03.2019 року слідчим у кримінальному провадженні проведено огляд металевих виробів (металобрухту) у вигляді різаних частин кузовів автомобілів, розташованих за адресою АДРЕСА_2 , в с-щі Томаківка, які отримав ФОП ОСОБА_9 від ОСОБА_4 , загальною вагою 800 кг. Слідчим прийнято рішення про вилучення металобрухту вагою 800 кг., який був переданий на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_9 .
Після проведення зазначених оглядів та внесення відповідних відомостей до ЄРДР, 07.03.2019 року слідчим винесено постанову про залучення в якості речових доказів у кримінальному провадженні вилученого майна у вигляді легкового автомобіля Ford-Тransit, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки МАЗ-8114 реєстраційний номер НОМЕР_3 з вмістом металобрухту у середині, 800 кг. металобрухту в вигляді різаних частин кузовів легкових автомобілів.
Вищевказане майно, є об'єктами матеріального світу, що відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а саме були об'єктом вчинення злочину, зберегли на собі його сліди, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Обставини встановлені під час досудового розслідування вказують на те, що існують підстави вважати, що незастосування заборони користування вказаним майном призведе до його приховування, пошкодження, псування, продовження використання їх у протиправний спосіб та неможливість іншими шляхами, окрім застосування арешту забезпечити незмінність слідової картини на них.
У загальному підсумку, реалізація ризиків вказаних дій призведе до зміни слідової картини, яку зберігає на собі вищезазначене майно, визнане речовими доказами у провадженні, неможливості досягнення мети кримінального провадження в наступному.
Внаслідок вжиття такого заходу забезпечення буде досягнуто мети його застосування, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, що матимуть на меті ухилення від притягнення до визначеної законом відповідальності.
Правова підстава арешту майна передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, як збереження речових доказів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про арешт майна.
Заінтересована особа ОСОБА_4 та його захисник проти задоволення клопотання заперечують в повному обсязі, та пояснили суду , що в рамках кримінального провадження № 12019040590000051 від 06.02.2019 року у домоволодінні ОСОБА_4 було проведено санкціонований обшук, під час якого було вилучено майно , а саме металеві ваги, болгарки, різані деталі від автомобілів, побутовий металолом. В рамках вищевказаного провадження у задоволенні клопотання про арешт майна слідчим суддею було відмовлено, ухвала набрала законної сили. ОСОБА_4 неодноразово звертався до слідчого Томаківського ВП про можливість забрати вилучене у нього майно, на що йому неодноразово було відмовлено, у звязку з чим він звертався до суду , зі скаргою на бездіяльність слідчого. Напередодні 07.03.2019 року ОСОБА_10 разом зі своїм захисником ОСОБА_5 , домовились зі слідчим ОСОБА_11 , що майно буде йому повернуто 07.03.2019 року. Домовившись про допомогу завантаження майна зі своїми друзями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , на автомобілі Форт-Транзит з причепом, ОСОБА_10 , разом з захисником прибули до Томаківського ВП. Де Бурдейний отримав під розписку частину майна - ваги, болгарки, документи та гроші , вилучені у нього під час обшуку, за іншою частиною майна , він разом зі слідчим поїхав на якусь базу, де зберігалось майно, і там він отримав другу частину майна, у вигляді деталей до автомобіля та побутовий метал. Після чого ОСОБА_10 розпочав рух до місця свого проживання в с. Іллінка, але хвилин через десять був зупинений працівниками поліції.
Під час розгляду клопотання було допитано свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які кожен окремо пояснили суду, що вони товаришують з ОСОБА_4 досить давно, 07.03.2019 року він попросив їх допомогти погрузити речі і метал , які знаходяться у смт. Томаківка Томаківського району. Після чого вони всі разом на автомобілі Форд-Транзит з причепом поїхали до Томаківського відділу поліції. Де ОСОБА_4 разом зі своїм захисником зайшли до приміщення поліції, через деякий час вийшли звідти , Бурдейний ніс двоє вагів і дві болгарки. Після чого вони всі разом сіли в автомобіль , слідчий Оковитий сів разом з ними, і поїхали в напрямку с. Мирове, дорогу показував слідчий. Приїхали на територію якогось підприємства розташованого в районі АЗС у с. Мирове. Слідчий показав де лежать частини кузовів автомобілів, а потім відчинили металеву будку, де знаходились інші металеві предмети. Свідки почали завантажувати металеві речі до автомобілю, ОСОБА_10 написав розписку слідчому, що ним все отримано, а адвокат повіз слідчого до Томаківки. Після чого вони та ОСОБА_10 виїхали за територію бази та почали рухатись в сторону с. Іллінка. Хвилин через десять були зупинені працівниками поліції , потім зявився слідчий ОСОБА_6 , почали робити огляд та опис майна.
Розглянувши клопотання слідчого, заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали досудового розслідування, доходжу висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно виходячи з наступних обставин справи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий не дотримався.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим до клопотання, кримінальне провадження здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 213 КК України.
Слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки ним не надано доказів, що це майно ОСОБА_4 набуто кримінально протиправним шляхом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що свідчить про формальність винесеної постанови слідчого від 07.03.2019 року про визнання зазначеного майна речовим доказом.
З урахуванням наведеного, доходжу висновку відмовити у накладені арешту на легковий автомобіль Ford-Тransit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , власник ОСОБА_7 ; причеп марки МАЗ-8114 реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , власник ОСОБА_8 ; 800 кг. металобрухту в вигляді різаних частин кузовів від легкових автомобілів, оскільки арешт цього майна порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого Томаківського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - відмовити.
Матеріали кримінального провадження № 12019040590000096 від 07.03.2019 повернути за належністю, так як всі наявні в ньому документи долучені до клопотання про арешт майна.
На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Суддя: ОСОБА_1
14.03.2019