Справа № 212/8825/18
2/212/722/19
27 лютого 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді: Козлова Ю.В.,
за участю секретаря: Стрижак Є.С.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4, представник позивача адвокат ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
В листопаді 2018 року представник позивача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») - 73 640 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_4 тривалий час працював на підприємстві відповідача. У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, а саме внаслідок недосконалості технології збагачення руди, підпадаючи під дію порушень систем пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування позивач підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фібро генної у повітрі робочої зони, з вини відповідача позивач отримав хронічні професійні захворювання.
За медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» № 247 від 04.02.2014р. позивачу встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст.(пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст., ЛН першого - другого ст. Радикулопатія L4, L5, S1 справа з вираженими порушеннями статико - динамічної функції хребта, порезом стопи легкого ступеню,стійким больовим синдромом. Стан після оперативного втручання - дискектомії L4, L5,М54.1).
Причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
По факту професійного захворювання за місцем роботи позивача ПАТ «КЖРК» було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві. Був складений відповідний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача від 07 травня 2014 року, де вказано, що професійне захворювання виникло через перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу та трудового процесу.
Висновком МСЕК від 11 вересня 2014 року ОСОБА_4 первинно було встановлено 40% втрати професійної працездатності (із них 20 % - ХОЗЛ, 20 % - радикулопатія) з наступним переоглядом у серпні 2015 року., при повторном переогляді також встановлено 40 % (із них 20 % - ХОЗЛ, 20 % - радикулопатія) втрати професійної працездатності з переоглядом 1 серпня 2020 року.
Вважає, що з вини підприємства, яке нестворило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я, він не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно відчувати фізичний біль та страждання, приймати ліки. Позивач, позбавлений працездатності у досить молодому віці відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що виражається у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, порушенні сну на фоні больових відчуттів.
На підставі зазначеного представник позивача - адвокат ОСОБА_1 вважає, що зазначений ним у позові розмір моральної шкоди відповідатиме характеру та тривалості душевних страждань та переживань і буде еквівалентим та достатнім для відшкодування моральних страждань позивача.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, однак представник відповідача заперечувала проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ «КЗРК» - ОСОБА_2 в судовому засіданні не погодилася з вимогами позивача та заперечувала проти їх задоволення на підставах, що були викладені у письмовому відзиві на позовну заяву посилаючись на необґрунтованість вимог, ненадання позивачем доказів завдання підприємством моральної шкоди. Зазначила, що при прийомі на роботу позивач був проінформований про шкідливі умови праці й погодився на них добровільно.
Вивчивши матеріли справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 дійсно тривалий час працював на підприємстві Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат з 1996 року в залізничному цеху на складі готової продукції шахти «Гвардійська» вантажником та виконував робот по підготовці та навантаження залізничної руди в залізничні вагони та був звільнений з підприємства 12липня 2011 року за станом здоров'я.
04 лютого 2014 року медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» № 247, ОСОБА_4 встановлені професійні захворювання:
- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст.
- радикулопатія L4, L5, S1 справа з вираженими порушеннями статико - динамічної функції хребта , порезом стопи легкого ступеню,стійким больовим синдромом. Стан після оперативного втручання - дискектомії L4, L5,М54.1.
По факту виникнення професійного захворювання за місцем роботи позивача ПАТ «КЖРК» було проведено розслідування, комісією, створеною на підприємстві був складений відповідний акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача від 07 травня 2014 року де вказано, що професійне захворювання виникло через перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу та трудового процесу.
Згідно висновків комісії, в п.16 Акту зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавших місце порушень систем пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, через що позивач підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та незручної робочої пози. В п.17 Акту чітко зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Згідно висновкам МСЕК від 11 вересня 2014 року ОСОБА_4 первинно було встановлено 40% втрати професійної працездатності (із них 20 % - ХОЗЛ, 20 % - радикулопатія) з наступним переоглядом у серпні 2015 року. При повторному переогляді також встановлено 40 % (із них 20 % - ХОЗЛ, 20 % - радикулопатія) втрати професійної працездатності з переоглядом 1 серпня 2020 року.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці. Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання відчуває періодичний біль у грудній клитці, постійну задуху при фізичному навантаженні, сухий кашель, іноді з виділенням харкотиння слизового характеру, яке відходить погано переважно у ранковий час, задишку при незначному фізичному навантаженні, зниження слуху, шум у вухах. Через стан здоров'я він змушений періодично проходити стаціонарне лікування, що підтверджується медичними епікризами, позивач постійно відчуває фізичний дискомфорт, перебуває у знервованому стані, через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення у стані здоров'я не відбуваються, позивачу встановлений хронічний характер захворювань. Такі обставини в сукупності, викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача покращується тимчасово.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі №1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, повязаної з ушкодженням здоровя, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.
У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», власник зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин, та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України обо'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведеності позивачем наявності моральних страждань. Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль супроводжується душевним болем це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Більш того, доводи представника відповідача спростовуються матеріалами справи та поясненнями позивача у судовому засіданні, що переконливо доводять стан залежності позивача від його хвороб. Позивач сприймає світ та оточення крізь призму больового синдрому, що породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння відсутності перспективи одужання у майбутньому.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача, щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує розяснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 40%, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань повязаних з фізичним станом здоровя, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 липня 2018 року, (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»), на момент звернення позивачем до суду, що становив 1841,00 гривню. Враховуючи, що втрата працездатності становить 40%, сума відшкодування визначається судом у розмірі 38420 гривень, що на думку суду, виходячи з засад розумності та справедливості буде достатньою мірою компенсації за моральні страждання і буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн. Керуючись ст.ст.12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст.13 Закону України "Про охорону праці", ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд, -
Позов ОСОБА_4, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я грошову суму у розмірі - 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 704,80 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Повне рішення виготовлено 04 березня 2019 року.
Суддя: Ю. В. Козлов