Справа № 192/2261/18
Провадження № 1-в/204/81/19
22 лютого 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
представника установи: ОСОБА_4
засудженого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, в режимі відеоконференції, справу за заявою ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, -
В листопаді 2018 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України. В обґрунтування заяви, зазначив, що він відбуває покарання в Солонянскькій ВК №21 з 27 лютого 2015 року, добросовісно виконує всі вимоги адміністрації колонії, працює, режим не порушує, має заохочення за поведінку та працю.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав заяву і просив задовольнити, звільнівши його умовно-достроково, на підставі ст.81 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви засудженого щодо його умовно-дострокового звільнення, зазначивши, що підстави для застосування до ОСОБА_5 ст.81 КК України відсутні.
Представник Солонянскькій ВК №21 просив відмовити в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 , оскільки вважає, що засуджений не довів, що став на шлях виправлення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши засудженого, представника установи, прокурора, ознайомившись із характеристикою засудженого, суд вважає, що заява ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.289, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, до 5 років позбавлення волі.
Початок строку - 17.09.2014 року, кінець строку відбування покарання - 12.05.2019 року.
Згідно ч.1 ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до п.1,п.2 ч.3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення вол.
В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» зазначено, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно матеріалів особової справи засудженого, в Солонянській виправній колонії №21 ОСОБА_5 знаходиться з 27.02.2015 року. Працевлаштований днювальним відділення СПС. До праці ставиться добре. За час відбування покарання характеризується задовільно, стягнень не має, має чотири заохочення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належної о догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні. 17.06.2016 року комісією установи відмовлено у застосуванні зміни умов тримання відповідно статей 100, 101 КВК України як особі, що не стає на шлях виправлення. 18.11.2016 року комісією установи відмовлено у застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статті 82 КК України як особі, що не стала на шлях виправлення. 29.09.2017 року комісією установи відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст.81 КК України як особі, що не довела своє виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовне-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є: фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведенням засудженого свого виправлення. Доведення засудженого свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка та ставлення до праці, як і виконання вимог адміністрації установи, є обов'язком кожного засудженого, а основною підставою для застосування ст.81 КК України щодо засудженого є доведення ним свого виправлення.
Аналізуючи питання щодо виправлення засудженого, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Встановлюючи підстави застосування ст. 81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному.
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш мяким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Так, як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення злочину середньої тяжкості та тяжкий злочин, станом на 22 лютого 2019 року відбув більше 2/3 частини призначеного судом покарання.
В Солонянській ВК №21 знаходиться з 27.05.2015 року. За вищевказаний період відбування покарання, засуджений ОСОБА_5 має 4 заохочення від 20.01.2017 року, від 18.04.2017 року, від 20.07.2017 року, від 01.11.2017 року. При цьому слід зазначити, що 17.06.2016 року комісією установи відмовлено у застосуванні зміни умов тримання відповідно статей 100, 101 КВК України як особі, що не стає на шлях виправлення. 18.11.2016 року комісією установи відмовлено у застосуванні заміни не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до статті 82 КК України як особі, що не стала на шлях виправлення. 29.09.2017 року комісією установи відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст.81 КК України як особі, що не довела своє виправлення. За період 2018,2019 рік заохочень не має, що, на думку суду, вказує на ту обставину, що засуджений ОСОБА_5 бажає настання лише формально юридичних підстав для застосування до нього положень ст. 81 КК України, без наявності оціночних підстав.
Дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст.9 КВК України є обов'язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, до того ж короткий проміжок часу за яким змінилася поведінка засудженого, згідно наданої характеристики від 04.02.2019 року, не є достатніми обставинами для можливості оцінки поведінки засудженого, з підстав, які визначені положеннями ст. 81 КК України.
Крім того, з характеристики засудженого вбачається, що до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні.
Відповідно, суд вважає, що дії засудженого не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст. 81 КК України та не відповідають положенням ст. 9 КВК України, якою визначені основні обов'язки засудженого.
Обставини справи свідчать лише про наявність посередних (не негативних, не конкретно позитивних) чинників, які не дають змоги суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою, яка розцінюється судом як посередня, став на шлях виправлення та виховання, а тому суд критично відноситься до висновків щодо особи засудженого, які містяться в характеристиках на засудженого.
Враховуючи те, що процес виправлення та перевиховання засудженого має бути стабільним та послідовним, на думку суду, ОСОБА_5 своєю поведінкою та своїм ставленням до праці не довів свого виправлення, а тому підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого відсутні.
З огляду на викладене суд приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні заяви засудженого.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.81 КК України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи діб з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1