Справа № 212/1333/19
2/212/1431/19
14 березня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., справа № 212/1333/19, 2/212/1431/19, позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
встановив:
14 лютого 2019 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4В, звернулася з позовом до приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що вона у період з 01.03.2004 по 08.09.2016 працювала на посаді вивантажувача пилу, машиністом конвеєра ПрАТ «ЦГЗК», внаслідок чого захворіла на професійні захворювання. Висновком МСЕК від 01.02.2018 позивачу первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням ХОЗЛ з 22 січня 2018 по 01.02.2019. В подальшому висновком МСЕК від 17.01.2019 повторно ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням ХОЗЛ з 08 січня 2019 року по 01 лютого 2021 рік. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями, приступами кашлю, тривалий процес лікування хронічного професійного захворювання, позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуття фізичних страждань, обґрунтованих важкістю самопочуття та особливостями лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 146055 грн., яку просила стягнути з відповідача. Крім того просила стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 3900,00 грн.
15 лютого 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
12 березня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням ( викликом) сторін, яке ухвалою суду від 14 березня 2019 року залишені без задоволення.
12 березня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача. У відзиві представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач був ознайомлений з умовами праці на підприємстві, отримував пільги за шкідливі умови праці (додаткова відпустка, оплата праці у підвищеному розмірі, право на пільгову пенсію, тощо). Крім того вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди підприємством, а також розмір моральної шкоди позивачем завищений та не обґрунтований.
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 01.03.2004 року по 08.09.2016 рік працювала на різних посадах ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 08.09.2016 звільнена з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України (а.с. 20-22).
14 грудня 2017 року на підприємстві ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_5. Професійне захворювання виникло за обставин праці на посаді машиніста конвеєра дільниці випалювання обкотишів фабрики огрудкування гірничозбагачувального комбінату, виконувала роботи з керування, обслуговування конвеєрів при транспортуванні випалених обкотишів. При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавших місце порушень систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування підпадала під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони. (а.с.4-6).
Згідно медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 29.11.2018 №1717 ОСОБА_1 встановлений діагноз ХОЗЛ другої стадії, ступінь легеневої недостатності другого ступеня. Захворювання професійне. (а.с.9).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №046425 від 01.02.2018 позивачу первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням ХОЗЛ з 22.01.2018 до 01.02.2019( а.с. 7).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №054279 від 17.01.2019 позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням ХОЗЛ з 08.01.2019 до 01.02.2021( а.с. 8).
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок отримання ним професійного захворювання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Інформованість позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати нею професійної працездатності, яка встановлена не безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30 000,00 грн.
Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 20 грудня 2018 року укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого ОСОБА_1 надана правова допомога, яка полягає у наданні усної консультації, вивченні судової практики, складенні позовної заяви, тощо (а.с. 32).
Згідно акту виконаних робіт відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 20.12.2018 ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_4. винагороду в сумі 3900,00 гривень, що підтверджується актом прийому-передачі, прибутковим касовим ордером №39 від 20.12.2018 (а.с.34,36).
Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 768,40 грн., а також витрати пов'язані з правничою допомогою на користь позивача у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог у сумі 780,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 780,00 грн.(сімсот вісімдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 50000, АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_2 акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.
Рішення складено та підписано 14 березня 2019 року.
Суддя: О. Н. Борис