№ 201/5938/18
13 березня 2019 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4 і Солом'янський районний ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню,-
ОСОБА_2 04 червня 2018 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2018 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення підготовчого засідання.
Справа розглядається по суті, постановлялися різні судові рішення, спір по суті не вирішено.
ОСОБА_5 12 березня 2019 року звернулася до суду з заявою в якому просить суд застосувати зустрічне забезпечення позову, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 внести в рахунок зустрічного забезпечення суму заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-2301/2008 від 29 жовтня 2018 року у розмірі 233 616,26 грн. на депозитний рахунок суду з метою компенсації можливих збитків відповідача від вжиття заходів забезпечення позову, згідно ухвали Жовтневого районного суду від 15 червня 2018 року.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши матеріали заяви і справи, оцінивши надані та добуті докази, суд ввжає, що заява про застосування зустрічного забезпечення позову, задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою судді від 15 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено, а саме: зупинено стягнення на підставі виконавчого листа, у розмірі 233 616,26 гривень, в рамках виконавчого провадження № 56492580, що перебуває на примусовому виконанні у Солом'янському районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_6 територіального управління юстиції у м. Києві, до розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що під час постановлення ухвали про забезпечення позову від 15 червня 2018 року, суд у відповідності до ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України вирішив питання застосування зустрічного забезпечення, а саме: вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований на території України та з матеріалів справи вбачається, що він має у власності майно, в установленому законом порядку зареєстровано на території України, крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього заявника або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у задоволенні позову, а тому обов'язок суду щодо беззаперечного застосування до позивача зустрічного зобов'язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.
Враховуючи зазначене та вище викладеним у зв'язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. В ухвалі роз'яснено порядок та строк її оскарження.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто цими судовими рішеннями було встановлено та не потребує доказуванню, що підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення не має та не встановлено.
Вище вказана ухвала судді оскаржена учасниками справи не була.
Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2018 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою судді Жовтневого районного суду від 15 червня 2018 року - відмовлено.
Також судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2018 року, в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою судді Жовтневого районного суду від 15 червня 2018 року - відмовлено.
Вище вказана ухвала судді оскаржена учасниками справи не була.
Крім того слід звернути увагу, що позивач звернувся до суду позовом предметом спору якого є звільнення його від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню, в тому числі вище наведеного виконавчого листа № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, а тому вразі застосування заходів зустрічного забезпечення, а саме: зобов'язання ОСОБА_2 внести в рахунок зустрічного забезпечення суму заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-2301/2008 від 29 жовтня 2018 року у розмірі 233 616,26 грн. на депозитний рахунок суду з метою компенсації можливих збитків відповідача від вжиття заходів забезпечення позову згідно ухвали Жовтневого районного суду від 15 червня 2018 року, вказаний спір фактично буде вирішений по суті, оскільки за своїм змістом є тотожними є тотожним відмові у задоволенні позовних вимог.
Також судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заявником не надано жодних належних розрахунків можливих збитків, які може він понести в результаті прийнятих судом заходів забезпечення позову, та відповідного обґрунтування таких розрахунків, визначаючи розмір зустрічного забезпечення. Зазначена правова позиція відповідача протирічить загальним принципам, які закладені законодавцем при встановленні інституту зустрічного забезпечення, яке повинно гарантувати покриття можливих збитків відповідача саме при відмові у задоволені позову, також в заяві не обґрунтовано необхідність зустрічного забезпечення позову таким шляхом, як зазначено у заяві; також не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза завдання збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб'єктивним припущенням сторони заявника, крім того до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вище зазначеного, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність зустрічного забезпечення позову.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява є безпідставною немотивованою та необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутні передбачені законом підстави для її задоволення, а тому суд приходить до висновку про те, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні цієї заяви слід - відмовити.
Крім того враховуючи вищевикладене та зазначене не може суд прийняти до уваги можливі наполягання заявника на його заяві, оскільки останнє спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджено, в зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для задоволення вище наведеної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 153, 154, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4 і Солом'янський районний ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 13 березня 2019 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя - О.А Антонюк