справа № 208/4850/15-к
провадження № 1-кп/208/27/19
12 березня 2019 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України. Під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2019 року дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено до 16.03.2019 року.
У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу немає.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечили, просять замінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт. ОСОБА_4 зобов'язується не скриватися від суду. За ним будуть наглядати посадові особи Всеукраїнської благодійної організації «Новий час», забезпечувати його явку до суду.
Суд не погоджується з доводами захисту про необхідність заміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту , з огляду на наступне.
Так, відповідно до КПК України обвинувачений та його захисник має право звурнутися з клопотанням про заміну запобіжного заходу.
В той же час, суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у данному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у втановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред'явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.
Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ч.3,4 ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та до тяжких злочинів, а тому, не зважаючи на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, суд вважає наявними ризик, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, зможе вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке йому загрожує у випадку встановлення судом його винності.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_4 такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що враховувалися суддею при обранні ОСОБА_4 заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має, не всі свідки обвинувачення допитанні, сам обвинувачений ще не допитаний. Обвинувачений протягом судового провадженні був дві оголошений у розшук.
Керуючись ст.ст.177,178,183,197,331 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника обвинуваченого у заміні запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.05.2019 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Суддя ОСОБА_1