Справа № 215/1682/18
1-кп/212/145/19
14 березня 2019 року м. Кривий Ріг
колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12018040760000217 від 01.02.2018 року за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, -
в провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12018040760000217 від 01.02.2018 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики, які стали підставою для обрання міри запобіжного заходу не зникли та продовжують існувати, а саме обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені не працевлаштовані, не мають постійного джерела доходів, раніше неодноразово судимі, що свідчить про небажання обвинувачених статті на шлях виправлення, відтак, враховуючи обставини справи, тяжкість інкримінованих обвинуваченими дій та можливе покарання, яке в майбутньому може бути призначене судом, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з часу обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. Запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти продовження строку тримання під ватрою. Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній за станом здоров'я не може знаходитися в умовах слідчого ізолятора, йому необхідно стаціонарне лікування, відповідно просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, що дозволить обвинуваченому скористатися належної медичною допомогою та лікуванням.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_6 не заперечували проти продовження строку тримання під ватрою.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судовою розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою суду від 17 січня 2019 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжено на шістдесят днів до 17 березня 2019 року включно.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів виходить не лише і вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень Конвенції про захист прав людний і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останніх судом не встановлено.
Що стосується стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10 слід зазначити, що судом було скеровано відповідні запити в КУВП та Начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях, однак на даний час відповіді на адресу суду щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10 не надходило. У суду відсутня будь-яка інформація щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10 та про можливість чи не можливість останнього брати участь в судових засіданнях.
Враховуючи викладене, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , опинившись на волі, зможуть перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини як характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо яких органами досудового розслідування пред'явлене обвинувачення, їх поведінка до та безпосередньо після вчинення інкримінованих їм злочинів.
Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує їм в разі визнання їх винуватими у інкримінованих злочинах, зможуть ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування). Також, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на момент їх затримання ніде не працювали, відсутність в обвинувачених міцних соціальних зв'язків, що дає підстави вважати та свідчить про можливе переховування цих осіб від суду. Також існує ризик незаконного впливу обвинувачених на свідків, які не допитані в судовому засіданні.
Крім цього, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше неодноразово судимі за вчинення злочинів проти власності, що дає підстави вважати, що опинившись на волі обвинувачені можуть продовжити вчиняти аналогічні злочини.
За сукупності таких обставин, на даний час колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та їх належну процесуальну поведінку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 197, 331, 369 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 квітня 2019 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити уповноваженій службовій особі в місця ув'язнення.
Скерувати копію ухвали для виконання.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3