Справа 206/6779/18
Провадження 2/206/269/19
04 березня 2019 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Соловйовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
10 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 27 липня 2017 року у розмірі 1700000 гривень. Свої вимоги обґрунтував тим, що 27 липня 2017 року відповідач позичив у нього 1700000 гривень, які зобов'язався повернути не пізніше 30 серпня 2018 року. Згідно їх домовленості борг за розпискою повинен був бути повернутий в Восьмій дніпровській державній нотаріальній конторі за адресою м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 3, або покладений на депозитний рахунок нотаріуса зазначеної нотаріальної контори. В зазначений термін відповідач кошти не повернув, як не повернув їх і на день звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 14 грудня 2018 року провадження у справі відкрито та призначено справу в підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28 січня 2019 року призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Також надав суду оригінали договору та розписки для залучення їх до матеріалів справи.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі доказів ухвалює заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, суд прийшов до такого.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, ст. 1046 ЦК України.
Як зазначено в ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Так, 27 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безпроцентної позики. За даним договором ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1700000 гривень, які останній зобов'язався повернути 30 серпня 2018 року (а.с.26)
На підтвердження отримання коштів відповідачем, позивач надав суду оригінал розписки від 27 липня 2017 року, згідно змісту якої, за домовленістю між сторонами борг повинен був бути повернутий в Восьмій дніпровській державній нотаріальній конторі за адресою м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 3, або покладений на депозитний рахунок нотаріуса зазначеної нотаріальної контори (а.с.27).
За загальним правилом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 3 зазначеної статті позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В ч. 1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що, звичайно, ставляться.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, станом на 30 серпня 2018 року, як це передбачено договором позики та розпискою, так і на дату звернення до суду з позовом відповідач свого обов'язку по поверненню позики не виконав, тим самим допустив порушення взятого на себе зобов'язання.
Вказані обставини узгоджуються і з відповіддю Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори за № 480/01-16 від 26.02.2019 року, в якій міститься інформація про відсутність факту надходження коштів на депозитний рахунок (а.с.34).
Таким чином, розмір неповернутої суми боргу складає 1700000 гривень.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом під час розгляду справи в їх сукупності та розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, як того вимагає ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1200,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу за договором позики від 27 липня 2017 року у розмірі 1700000,00 (один мільйон сімсот тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1200,00 гривень.
Повний текст судового рішення складений 13 березня 2019 року.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук