Справа № 675/490/19
Провадження № 1-в/675/66/2019
"14" березня 2019 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав подання начальника Ізяславського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борисів Ізяславського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, засудженого 06 березня 2017 року Біловодським районним судом Луганської області за ст.ст. 407 ч. 4, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
Начальник Ізяславського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області ОСОБА_4 звернувся в суд з поданням про звільнення від призначеного покарання ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що засуджений за час іспитового строку зарекомендував себе задовільно, нового злочину не вчинив, обов'язки, покладені на нього судом, виконав. Станом на 06 березня 2019 року ОСОБА_5 випробувальний термін відбув.
Представник органу з питань пробації ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, згідно поданої до суду письмової заяви просив подання розглянути за його відсутності, зазначивши, що подання підтримує.
Засуджений ОСОБА_5 до суду не прибув, надіслав письмову заяву, в якій просив слухати подання за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення подання.
Відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду подання у відсутності засудженого та представника органу з питань пробації.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Згідно з вимогами ст. 78 ч. 1 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
За змістом ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений за вироком Біловодського районного суду Луганської області від 06 березня 2017 року за ст.ст. 407 ч. 4, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно подання начальника Ізяславського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області ОСОБА_4 вбачається, що випробувальний термін засудженого закінчився 06 березня 2019 року, обов'язки, покладені на нього судом, ОСОБА_5 виконав.
Окрім цього, судом встановлено, що ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 січня 2019 року кримінальне провадження № 42018241270000004 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КК України у зв'язку з відмовою неповнолітньої потерпілої та її законного представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
За змістом ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Враховуючи вказане вище і те, що іспитовий строк, встановлений 06 березня 2017 року Біловодським районним судом Луганської області, закінчився 06 березня 2019 року, відсутність щодо ОСОБА_5 обвинувального вироку про вчинення ним нового злочину у період іспитового строку, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 на підставі ч. 1 ст. 78 КК України та п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України повинен бути звільнений від призначеного вироком суду покарання.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 75, 78 КК України, ст.ст. 17, 372, 395, 537, 539 КПК України, суд
Подання задовольнити.
Засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, призначеного відповідно до вироку Біловодського районного суду Луганської області від 06 березня 2017 року, звільнити у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1