Справа № 445/353/19
14 березня 2019 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Золочеві Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140210000040 від 24.01.2019 року та угоду про примирення від 27.02.2019 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золочів, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,-
ОСОБА_4 , згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 28 березня 2017 року зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 678 грн. щомісяця, яка підлягає індексації починаючи з 06.12.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Всупереч вимогам суду ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений 20 червня 2017 року головним державним виконавцем Золочівської державної виконавчої служби ОСОБА_7 про свої обов'язки щодо утримання дітей шляхом щомісячної сплати аліментів, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за ухилення від їх сплати, не виконавши вимоги статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не подавши виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі(іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, не повідомивши головного державного виконавця про влаштування на роботу, працюючи та отримуючи доходи(заробітну плату), аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 не сплачував та злісно ухилявся від їх сплати в період з 06.12.2016 року і по сьогоднішній день. Внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка згідно розрахунку, складеного головним державним виконавцем Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області станом на 31.01.2019 року, становить 17015,77 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.
27 лютого 2019 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладена угода про примирення.
Дана угода примирення відповідає вимогам ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.164 КК України, а також, призначення покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Ствердив, що розуміє права визначені, п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просить затвердити угоду про примирення, яку уклав добровільно.
У підготовчому засіданні потерпіла просила затвердити добровільно укладену ними угоду про примирення та запевнила, що розуміє наслідки, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Прокурор просить суд затвердити угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
За умовами ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.
Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнай свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст якої відповідає вимогам ст. 471 КПК України та розуміють наслідки затвердження такої, передбачені ст.473 КПК України. Вид та міра покарання передбачена санкцією ч.1 ст.164 КПК України, на яку обвинувачений погоджується, обрана з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України. Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття та активне розкриття злочину. Обставина, яка обтяжують покарання є вчинення злочину щодо колишнього подружжя, з якою він перебував у сімених чи близьких відносинах.
Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Крім цього, обвинуваченому роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечив проти затвердження угоди.
Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. За умовами ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення узгодженого сторонами виду і міри покарання.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про примирення, укладену 27 лютого 2019 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1