Справа № 599/2111/18
12 березня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого-судді Палюх Н.М.
при секретарі Колобич О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивач у листопаді 2018 року звернувся з позовом у суд про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою, покликаючись, що вони з відповідачкою перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 1976 року, однак спільне життя у них не склалось, так як між ними не було взаєморозуміння, вони виявилися людьми з різними поглядами на шлюб, сім'ю. На протязі останніх десять років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Останні вісім років ведення спільного проживання та сумісне проживання припинено, чому їх сім'я розпалася остаточно. За наведеного, просить шлюб розірвати.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить позов задовольнити та розглядати справу без його участі, що суд вважає за можливе.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомила і суд вважає за можливе розглядати справу без її участі, оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно з ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 104-105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України.
Ст. 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений один із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з шлюбі з 14 лютого 1976 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29.10.2018 року/ а.с. 4/.
Судом беззаперечно встановлено, що між сторонами тривалий час немає взаєморозуміння, більше 8 років вони не підтримують подружніх відносин, проживають окремо, не ведуть спільного господарства, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать інтересам позивача.
Крім того, задовольняючи позов, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого із сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Отже, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, оскільки вони не проживають разом і не підтримують сімейних відносин вже довгий час, позивач втратив до відповідачки хороші почуття і помиритися з нею не бажає, а тому цей шлюб слід розірвати.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження, а тому підлягають до задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягнення судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі ст.ст.12, 89, 264, 265, 280-282 ЦПК України, керуючись ст.ст. 109-112 СК України, суд -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 14 лютого 1976 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Зборівського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Повне судове рішення складено 14.03.2019 року.
Суддя: