Справа №463/963/19
Провадження №1-кс/463/514/19
11 березня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові об'єднану справу за скаргами ОСОБА_3 на постанови слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові від 11.02.2019 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим та від 04.02.2019 року про закриття кримінального провадження, -
встановив:
заявник звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргами на постанови слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 04.02.2019 про відмову в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018000000003121 від 17.12.2018 та від 11.02.2019 про закриття кримінального провадження № 42018000000003121 від 17.12.2018 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 296 КК України.
Скарги мотивує тим, що 28.01.2019 ним до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові було надіслано рекомендованим листом три клопотання про видачу йому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого у трьох кримінальних провадженнях, які в подальшому були об'єднані в одне під № 42018000000003121 від 17.12.2018. 07.02.2019 ним отримано копію постанови про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим від 04.02.2019, вважає таку постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 55 КПК України та Постанові Пленуму ВСУ від 02.07.2004 № 13. Вказане рішення вважає незаконним, оскільки протиправними діями судді апеляційного суду йому завдано істотної моральної та фізичної шкоди. Крім того, 11.02.2019 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018000000003121 від 17.12.2018 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 296 КК України. Вважає, що така постанова є незаконною, оскільки слідчим не було вчинено всіх необхідних слідчих дій, та слідчий дійшов до хибного висновку про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а зазначені у постанові про закриття кримінального провадження обставини не відповідають дійсності. З урахуванням наведеного, просить скаргу задовольнити, оскаржувані постанови скасувати. Розгляд обох скарг просив проводити без його участі.
В судове засідання від слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові надійшла заява про розгляд скарги без його участі.
Дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали кримінального провадження № 42018000000003121 від 17.12.2018 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 296 КК України, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
18.01.2019 старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні винесено постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях внесених 17.12.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 42018000000003121, 42018000000003122, 42018000000003123 в одне провадження, об'єднаному провадженню присвоєно № 42018000000003121, у якому Слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 здійснювалось досудове розслідування.
04.02.2018 слідчим винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018000000003121 від 17.12.2018.
В тексті клопотань ОСОБА_3 про визнання його потерпілим від 27.01.2019 в кримінальних провадженнях № 42018000000003121, № 42018000000003122, № 42018000000003123 він просив, видати йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого (постанову) та допитати в якості потерпілого у вищевказаних кримінальних провадженнях.
Згідно ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст.55 КПК України, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Враховуючи, що ОСОБА_3 у своїх клопотаннях від 27.01.2019, в рамках розслідування кримінального провадження № 42018000000003121, не наведено доводів про нанесення йому діями судді апеляційного суду Львівської області шкоди передбаченої ст. 55 КПК України, а тому відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст.55 КПК України відсутні достатні підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018000000003121 від 17.12.2018, тому постанова про відмову в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні є законною та не підлягає скасуванню.
При цьому, слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_4 11.02.2018 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018000000003121 від 17.12.2018 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 296 КК України з тих підстав, що проведеним досудовим розслідуванням не здобуто доказів, які б вказували на наявність в діях судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_5 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 296 КК України, а оцінка дій судді під час здійснення правосуддя у цивільній справі відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» належить до компетенції Вищої ради правосуддя, куди зі скаргою звернувся ОСОБА_3 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.08.2018 зобов'язано службову особу Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 про можливе вчинення суддею Львівського апеляційного суду Львівської області кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364,365,296 КК України. На виконання вказаної ухвали Генеральною прокуратурою України внесено відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальні провадження № 42018000000003121 за ч. 1 ст. 364 КК України, № 42018000000003122 за ч. 1 ст. 365 КК України, № 42018000000003123 за ч. З ст. 296 КК України Для здійснення досудового розслідування вказані кримінальні провадження направлено до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові. Постановою прокурора у вказаних кримінальних провадженнях від їх об'єднано в одне за № 42018000000003121.
Як вбачається із заяви ОСОБА_3 від 15.04.2018, на підставі якої розпочато провадження, 11.04.2018 під час розгляду в Львівському апеляційному суді цивільної справи за його апеляційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова суддя ОСОБА_5 зловживав повноваженнями, перевищив їх та вчинив хуліганські дії стосовно нього, кинувши в його сторону блокнотом.
Викликаний для допиту як свідок ОСОБА_3 в усній формі відмовився від дачі показань, оскільки вважає себе потерпілим.
При цьому, під час розслідування був допитаний як свідок суддя Львівського апеляційного суду ОСОБА_5 , допитані як свідки судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , секретар судового засідання Львівського апеляційного суду ОСОБА_8 , судовий розпорядник Львівського апеляційного суду ОСОБА_9 , в ході яких обставини, викладені у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не знайшла свого підтвердження. Слідчим також отримано протокол огляду наданого Львівським апеляційним судом інформаційного носія, на який здійснювалося фіксування судового процесу з розгляду цивільної справи № 462/3593/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2017, записів, які б свідчили про вчинення суддею ОСОБА_5 неправомірних дій стосовно ОСОБА_3 , не виявлено. Слідчим витребувано з Львівського апеляційного суду відеозаписи із системи відеоспостереження Львівського апеляційного суду за 11.04.2018, однак такі відсутні у зв'язку із давністю запису.
Законом України № 1261 від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України», внесено зміни до Кримінального кодексу України, відповідно до яких обов'язковою умовою наявності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 364 КК України, є завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Згідно із приміткою до ст. 364 КК України, істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
У ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні факт спричинення істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3 не встановлений, у визнанні його потерпілим відмовлено, а тому в діях судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_5 відсутні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365 КК України.
Що стосується кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, то з показань допитаних у ході слідства осіб та оглянутого аудіозапису подій з розгляду цивільної справи № 462/3593/17 вбачається, що суддею ОСОБА_5 не допущено грубого порушення громадського порядку, що б супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, опір громадянам, які припиняли хуліганські дії, він не вчиняв, тілесні ушкодження нікому не спричиняв, а його дії були спрямовані на припинення протиправних дій ОСОБА_3 з порушення порядку у судовому засіданні, а відтак в діях ОСОБА_5 відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Враховуючи наведене вище, слідчим суддею встановлено, що слідчим проведені усі необхідні та можливі слідчі дії та проведеним досудовим розслідуванням не здобуто доказів, які б вказували на наявність в діях судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_5 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 296 КК України, а оцінка дій судді під час здійснення правосуддя у цивільній справі відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» належить до компетенції Вищої ради правосуддя, куди зі скаргою звернувся ОСОБА_3 , тому постанова про закриття кримінального провадження № 42018000000003121 від 17.12.2018 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 296 КК України є законною та не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, слідчим відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 винесені постанови із дотриманням вимог КПК України, тому у задоволенні скарги слідчий суддя відмовляє.
Керуючись ст. ст. 303-309, 395 КПК України, -
постановив:
у задоволенні скарг ОСОБА_3 на постанови слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові від 11.02.2019 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим та від 04.02.2019 року про закриття кримінального провадження - відмовити.
Ухвала в частині відмови у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає апеляційному оскарженню в порядку і строки передбачені ст. ст. 310, 395КПК України.
Суддя: ОСОБА_1