Справа № 462/6304/18
07 березня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Палюх Н.М.
при секретарі Петришин Г.Я.
з участю представника позивачки - Прокоф»євої І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачка у жовтні 2018 року звернулася у суд з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою №113 у будинку № 13 по вул.Ряшівській у м.Львові. Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що вказана квартира належить їй на праві приватної власності і в такій зареєстровані вона, її син ОСОБА_3, онука ОСОБА_4-І.П., ІНФОРМАЦІЯ_1 та колишній чоловік ОСОБА_2 Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 24.01.2008р. розірвано шлюб між нею тавідповідачем. У 2001 році відповідач добровільно залишив спірне житло, забравши всі свої особисті речі, і з того часу там не появляється та не приймає участі в утриманні такого. Відтак, вона не може оформити субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. За наведеного, просить визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічно викладеним в позовній заяві та доповнила, що відповідач у 2001 році залишив спірну квартиру і з того часу в ній не появляється та не приймає участі в утриманні такої, хоча перешкод в користуванні спірним житлом йому ніколи і ніхто не чинив. Просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи, поважні причини неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів та постановити заочне рішення.
Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, але подав заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивачки, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 21 кв.м, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 /ОСОБА_5/ Р.М., що підтверджується Реєстраційним посвідченням, виданим 08.12.1995р. Львівським міським бюро технічної інвентаризації, за реєстровим № 11850 /а.с.9/.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії І-СГ №253215, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб 11.01.1994р., про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний запис за №1. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище дружині «Кузняк» /а.с.12/.
Із свідоцтва про розірвання шлюбу від 24.01.2008р. вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано /а.с.9/.
З довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію ОСББ «Жовто-Блакитне» від 10.09.2018 року /а.с.6/ вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано четверо осіб: власник ОСОБА_1, її син ОСОБА_3, онука ОСОБА_4-І.П., ІНФОРМАЦІЯ_2 та колишній чоловік ОСОБА_2
Також судом встановлено, що у 2001 році відповідач добровільно залишив вказану квартиру і з того часу у спірному житлі не проживає та не приймає участі в утриманні такої, а відтак позивачка не може оформити субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Дане стверджується актами ОСББ «Жовто-Блакитне» від 24.01.2018 року, 10.09.2018 року, 07.11.2018 року /а.с. 7, 8, 48/, письмовою заявою ОСОБА_3, в якій зазначено, що ОСОБА_2 з 2001 року по даний час у спірній квартирі не проживає і його фактичне місце проживання йому не відоме, відповіддю на адвокатський запит із Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області від 09.10.2018р., згідно якої в період з 01.01.2017р. по 07.10.2018р. заяв чи повідомлень від гр. ОСОБА_2 в Залізничний ВП ГУ НП у Львівській області не надходило, відповіддю з Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 12.10.2018р., згідно якої в період 2017-2018р.р. гр. ОСОБА_2 з питань обміну квартири АДРЕСА_1 до них не звертався, відповіддю із Залізничного відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР від 08.10.2018р. /а.с.50/, згідно якої сім'я, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не користується житловою субсидією впродовж 2017-2018 років.
Наведеними доказами також підтверджується те, що відповідач більше сімнадцяти років не користується спірним житловим приміщенням без поважних причин, оскільки перешкод в користуванні таким йому ніхто і ніколи не чинив.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник згідно зі ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Однак, за правилами ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оцінюючи зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач з 2001 року не користується квартирою №113 у будинку № 13 по вул.Ряшівській у м.Львові без поважних причин, тобто понад визначений ст.405 ЦК України термін, протягом якого за ним зберігалося право на користування спірним житловим приміщенням, не виписався із такого, а тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити і визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою.
В порядку ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 704 грн. 80коп. судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою №113 у будинку № 13 по вул.Ряшівській у м.Львові.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Третя особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Повний текст рішення складено 14.03.2019 року.
Суддя: