Справа № 461/1648/19
Провадження № 1-кс/461/2051/19
13.03.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого,
встановив:
ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 звернулися в суд зі скаргою на постанову слідчого СВ Галицького ВП ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_6 від 07 лютого 2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12016140050005432.
Скаргу мотивують тим, що вказана постанова є незаконною, оскільки висновки слідчого про те, що заявникам не було спричинено матеріальну та моральну шкоду завдану злочином не відповідають фактичним обставинам справи. На їх думку, слідчий ігнорує докази наявності такої шкоди. Просять суд скасувати оскаржувану постанову та зобов'язати слідчого ОСОБА_6 визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 потерпілими у кримінальному провадженні №12016140050005432.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали з мотивів наведених у ній.
Слідчий не з'явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.4 цієї статті, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Постановою слідчого СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 від 07 лютого 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовлено у визнанні їх потерпілими у кримінальному провадженні №12016140050005432.
Однак, на думку слідчого судді, постанова не містить належного мотивування відмови у задоволенні клопотання про визнання особи потерпілою, а підстави її винесення є формальними.
Зокрема, слідчою ОСОБА_6 не взято до уваги докази та аргументи викладені заявниками та їх захисником щодо матеріальної шкоди та не наданої належної оцінки.
Крім того, у постанові слідча не вказує, які слідчі дії чи встановлені нею обставини вказують на відсутність моральної, фізичної або майнової шкоди.
З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що постанову від 07 лютого 2019 року слід скасувати.
Однак, скарга в частині зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 потерпілими у кримінальному провадженні за номером 12016140050005432 не підлягає до задоволення з огляду на те, що слідчий є самостійною процесуальною фігурою у кримінальному провадженні, будучи представником органу досудового розслідування уповноважений на вирішення питання про визнання особи потерпілою.
У відповідності до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відтак, вимога щодо зобов'язання слідчого визнати скаржників потерпілими задоволенню не підлягає, оскільки таке питання відноситься до компетенції слідчого.
З урахуванням вище викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги.
Керуючись ст.ст.303, 304,306,307, 318-380 КПК України,
постановив:
Скаргу задоволити частково.
Постанову слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області ОСОБА_6 від 07.02.2019 року про відмову у визнанні потерпілим - скасувати.
Зобов'язати слідчого слідчого відділу Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12016140050005432 від 26.11.2016 року повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , подану 05.02.2019 року.
У решті вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7