Справа № 643/3150/16-ц
Провадження № 2/643/68/19
26.02.2019 р. м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Харченко А.М.
за участю секретаря - Горборукової М.О.
позивача за первісним позовом - ОСОБА_1
представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_2
представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, третя особа - Управління служб у справах дітей Харківської міської ради, про поновлення порушеного права на користування житлом шляхом вселення, визнання заповіту недійсним, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, треті особи - Управління служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент реєстрації Харківської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування, розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
В 2016 році ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила поновити її порушене право та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користування квартирою № 162 житлового будинку № 145 по вулиці Салтівське шосе в м. Харкові шляхом вселення; зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачу та її малолітньому сину не перешкоджати перебувати в квартирі.
В подальшому позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_5, в якому просила поновити її порушене право та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користування квартирою № 162 житлового будинку № 145 по вулиці Салтівське шосе в м. Харкові шляхом вселення; зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачу та її малолітньому сину не перешкоджати перебувати в квартирі; визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, на користь ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 07 серпня 2015 року за реєстром № 1658. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона та її малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані та постійно мешкали в квартирі № 162 житлового будинку № 145 по вулиці Салтівське шосе в місті Харкові. Власником квартири була її мати ОСОБА_6, яка померла 21 вересня 2015 року. В цій же квартирі зареєстрована позивач ОСОБА_5, яка є рідною сестрою позивача, та її син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спірна квартира є двокімнатною, загальною площею 45,2 кв.м, житлова площа 27,7 кв.м, кімнати окремі. В цій квартирі позивач, її сестра та їх спільна мати ОСОБА_9 мешкали з травня 1997 року. З січня 1986 року до травня 1997 року вони мешкали в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1. Зазначена квартира була приватизована та знаходилася у спільній сумісній власності ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1. Квартиру АДРЕСА_2, мати продала в квітні 1997 року. Для вчинення правочину вона отримала дозвіл від виконкому Київської районної ради на продаж частини квартири від імені неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_1 № 79-12 від 01.04.1997 року. При отриманні дозволу мати ввела орган опіки в оману, заявивши, що їде з дітьми в м. Полтаву. Натомість вона купила спірну квартиру, яка є меншої площі та має менше кімнат, чим значно погіршила умови проживання позивача. Крім того, позивач була позбавлена власності. Мати погрозами змусила позивача написати заяву, що вона не проти продати квартиру АДРЕСА_1. Ані батько позивача, ані батько відповідача дозволу на продаж частки квартири дітей не надавали. В спірній квартирі позивач зареєстрована з моменту купівлі цієї квартири та її син зареєстрований з народження. Мати позивача зловживала спиртними напоями, постійно влаштовувала скандали, намагалася її бити. Позивач часто ночувала у бабусі, але після смерті бабусі мати продала її дім, гроші пропила з черговим чоловіком. Мати неодноразово виходила заміж, уваги дочці не приділяла. Мати брала дочок до себе по черзі. В 2008 році позивач зробила в квартирі капітальний ремонт. Мати навіть в той час в квартирі не була. З 2010 року знаходитися в квартирі АДРЕСА_3 стало важко і намагаючись створити належні умови для життя для себе та свого новонародженого сина позивач тимчасово уклала договір оренди на кімнату 9 кв.м в приватному будинку. Спірну квартиру вона регулярно навідувала, сплачувала борги за комунальні послуги, отримувала в дільниці КП «Жилкомсервіс» довідки для оформлення допомоги на новонароджену дитину. Мати завжди казала, що після смерті її квартира буде належати позивачу та її сестрі - відповідачу. Остання також не могла жити постійно в спірній квартирі з 2009 року, бо мати пиячила зі співмешканцем та влаштовувала нестерпні умови для проживання. Останнім часом мати хворіла. Позивач навідувала її, давала гроші на ліки, але жити в квартирі не могла, бо боялася за психічне здоров'я свого сина. Мати, ОСОБА_6 померла 21 вересня 2015 року. Позивач повністю організувала похорон. Через день вона прийшла до спірної квартири, але її не пустили, причину не пояснили. До спірної квартири після похорону вселилася відповідач зі своєю родиною. Позивачу стало відомо, що відповідач, використавши стан здоров'я матері (тяжке онкологічне захворювання та стан постійного алкогольного сп'яніння) в результаті чого, на думку позивача, мати не могла повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними, змусила ОСОБА_9 залишити заповіт на користь відповідача ОСОБА_5 Заповіт посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 07 серпня 2015 року за реєстром № 1658. Мати померла внаслідок онкологічного захворювання. Від дня складення заповіту та до її смерті минув дуже короткий термін. Маючи важке захворювання, яке призвело до смерті, на думку позивача, мати не могла повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними. Воля її була пригнічена психотропними та знеболюючими препаратами, що призначаються при онкологічних захворюваннях. Тому, на думку позивача волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. До смерті матері, вона та сестра визнавали право позивача та її сина користуватися квартирою, і лише після смерті матері відповідач стала перешкоджати проживанню позивача в спірній квартирі. Іншого власного житла ані позивач, ані її син не мають. (т.1 а.с. 52-57).
В травні 2016 року відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, в якому просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_5, визнати ОСОБА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування квартирою 162 в буд. № 145 по вул. Салтівське шосе в м. Харкові. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на ті обставини, що ОСОБА_1 та згодом її малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вселилися та зареєстрували своє місце проживання та певний час мешкали в квартирі АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_9 на праві приватної власності. 21 вересня 2015 року померла ОСОБА_9. За життя вона склала заповіт, відповідно до якого заповіла квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 Внаслідок чого 26 квітня 2016 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з квартири АДРЕСА_6 та зареєструвала відповідне право в передбаченому законом порядку. Таким чином, на момент розгляду справи ОСОБА_5М, є одноосібним власником спірної квартири. Водночас, після переходу права власності на відповідне житло, ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_4 не знялися з реєстрації місця свого проживання за вказаною адресою. Так, позивач вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які нараховуються залежно від зареєстрованих осіб. У разі виникнення наміру позивача відчужити житло, зазначена реєстрація місця проживання відповідача та її сина у квартирі перешкоджатиме у здійсненні відповідних дій. Позивач як одноосібний власник, права якого порушуються знаходженням на реєстраційному обліку відповідача та її малолітнього сина за вказаною адресою, має право усунути перешкоди в такому користуванні та розпорядженні майном шляхом примусового зняття з реєстрації місця проживання вказаних осіб за відповідною адресою. Крім того, у відповідача та її малолітнього сина відсутні правові підстави користування майном. Будь-яких угод щодо користування відповідачами житлом позивача між сторонами спору не укладалося. Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_4 є такими, що втратили право користування житлом задовго до переходу права власності до позивача як члена сім'ї попереднього власника з огляду на відсутність без поважних причин понад один рік у спірному житлі (т.1 а.с. 69-74).
Ухвалою суду від 23.06.2016 року первісний та зустрічний позови об'єднані в одне провадження (т.1 а.с. 89-90).
За розпорядженням керівника апарату суду № 01-08/18 від 22.06.2017 проведено повторний автоматичний розподіл справи, справа передана на розгляд судді Харченко А.М. (т.1 а.с. 223).
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_13, яка діє на підставі виданої довіреності, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на вищенаведене, та просили їх задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_5 не визнали. Крім того, зазначили, що ОСОБА_5 використала стан здоров'я матері, хворої на онкологію, щоб отримати заповіт. Воля матері внаслідок ліків була пригнічена. В липні 2015 року ОСОБА_6 почала лікуватися, 07 серпня 2015 року склала заповіт. Вважають, що вона мала тимчасовий психічний розлад. Позивач тимчасово не мешкала в спільній квартирі, оскільки боялася мати. Її сину було 16 місяців, коли вона переїхала на найману квартиру. ОСОБА_5 змінила замки в квартирі під час похорон матері. ОСОБА_9 на обліку у ПНД не перебувала, на лікуванні не знаходилася, оскільки не виявляла бажання. При цьому вона все забувала, поводилася неадекватно. Недієздатною особою ОСОБА_9 не визнавалася. В 2010 році виїхали з квартири разом з ОСОБА_5. Остання на той час не працювала. Свідоцтво про право на спадщину позивачу не видавалося, оскільки наявний заповіт. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначила, що зареєстрована в квартирі 162 по Салтівському шосе, 145, але мешкає по Балаклейській, 14/2. З батьками вона мешкала по вулиці Шишківській, 6-а. Потім батьки розлучилися. Мати знову вийшла заміж, народила ОСОБА_5. Потім мати знову розлучилася. На час продажу квартири їй було 14 років. Вона далеко їздила до школи. Часом мешкала у бабусі, оскільки мати зловживала спиртними напоями, влаштовувала дебоші. Після школи пішла робити. Потім вона познайомилася з ОСОБА_4, у них народилася дитина. Вона переїхала на винайману квартиру. Катерина після смерті бабусі переїхала в квартиру на Салтівському шосе. Потім її вигнала мати і вона переїхала на зйомну квартиру. В квартирі залишилися її особисті речі. Після смерті матері 21 вересня 2015 року її до квартири не пускають, оскільки змінили замки. З заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори вона не зверталася. Власником квартири на цей час є ОСОБА_5. Крім того, надали письмові пояснення (т.2 а.с. 6-9).
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала вимоги ОСОБА_5 за зустрічним позовом в повному обсязі, посилаючись на вищенаведене, та просила зустрічний позов задовольнити. В задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 вселилася в спірну квартиру як член сім'ї колишнього власника. За захистом своїх прав через неможливість проживати в квартирі внаслідок поведінки матері нікуди не зверталася. Мати сторін - ОСОБА_9 повідомила про заповіт за життя. Крім того, надала письмові заперечення проти позову про визнання заповіту недійсним (т.2 а.с.10-11).
Третя особа - Управління служб у справах дітей Харківської міської ради направили суду клопотання, в якому просили розглядати справу за відсутності їх представника. Рішення прийняти з урахуванням інтересів дитини.
Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради направили суду клопотання, в якому просили розглядати справу відповідно до норм матеріального та процесуального права, за відсутності їх представника
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, позивача ОСОБА_1, показання свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належала двокімнатна ізольована квартира № 162 в буд. 145 по Салтівському шосе в м. Харкові, житловою площею 27,7 кв.м, загальною площею 45,2 кв.м, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Харківською державною нотаріальної конторою 08.07.1997 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-3774.
Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку, виданою дільницею КП «Жилкомсервіс» від 19.01.2016 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи, в спірній квартирі були зареєстровані - ОСОБА_6, власник, ОСОБА_1, дочка, ОСОБА_5, дочка, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, онук (т.1 а.с.16).
ОСОБА_6 померла 21 вересня 2015 року, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (т.1 а.с 13).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 померла внаслідок онкологічного захворювання.
Спадковим майном після її смерті є двокімнатна ізольована квартира № 162 в буд. 145 по Салтівському шосе в м. Харкові.
Спадкоємцями першої черги після її смерті є її дочки - ОСОБА_1, ОСОБА_5, що підтверджується копіями Свідоцтва про народження (а.с. 14,15).
При цьому 07 серпня 2015 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого заповіла квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_12, 01.06.1990 року .народження (т.1 а.с. 135, 136).
Крім того, як зазначено у заповіті ОСОБА_14, особисто її рукописним текстом, що заповіт прочитаний нею вголос, відповідає її волі та підписаний нею особисто. Заповіт посвідчений та записаний приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зі слів ОСОБА_9
Дані обставини позивачем ОСОБА_1 не спростовано.
До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 не зверталася.
Як вбачається з листа приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_15 від 23.03.2016 року, яка роз'яснила ОСОБА_1 право звернутися до нотаріуса оформити спадщину, у разі наявності права на обов'язкову частину в спадковому майні згідно з ст. 1241 ЦК України (т.1 а.с. 59).
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвала суду від 22.12.2016 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 повернута відділенням судово-психіатричної експертизи № 18 Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 без виконання, оскільки у відповідь на їх клопотання не були надані необхідні для проведення експертизи відомості про звернення ОСОБА_9 за життя за амбулаторною психіатричною медичною допомогою за місцем проживання (психоневрологічний диспансер). 14.02.2017 р. 18 відділенням судово-психіатричної експертизи КЗОЗ Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 отримана спрямована судом копія заяви ОСОБА_1 (позивачки по справі) від 02.02.2017 р., що містить відомості про відмову її матері, ОСОБА_9, проходити лікування від алкогольної залежності. Дана інформація не носить офіційного характеру і не відповідає клопотанню відділення судово-психіатричної експертизи (т.1 а.с. 184).
В подальшому позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні відмовилися від проведення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6, оскільки остання у психоневрологічному диспансері на обліку не перебувала та в психіатричній лікарні не лікувалася.
Суд вважає, що ОСОБА_1 не надано доказів абсолютної неспроможності в момент підписання заповіту ОСОБА_6 через її психічний стан вчиняти таку дію.
Згідно з частинами першою та другою статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК Украхни щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
За таких обставин вважати, що заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 не відповідав її волевиявленню не можна.
Отже, підстав для визнання заповіту недійсним не вбачається.
Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, в цій частині задоволенню не підлягає.
26 квітня 2016 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з квартири АДРЕСА_6 (т.1 а.с. 78).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що був у близьких стосунках з позивачем ОСОБА_1, є батьком її дитини. Разом вони мешкали чотири роки у найманій квартирі. Разом вже не мешкають вісім років. В квартирі на Салтівському шосе мешкали на п'ятому поверсі будинку два періоди - шість та три місяці. Крім того, в квартирі мешкала мати ОСОБА_1. Її сестра ОСОБА_5 мешкала в Данилівці та іноді приїжджала в спірну квартиру. ОСОБА_1 іноді потім жила в квартирі у мами, два роки жила на найманій квартирі. Свідок також був присутнім на похованні ОСОБА_9 Поховання організувала ОСОБА_1, прах теж вона забирала.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він є сином ОСОБА_16 від попередніх стосунків. З ОСОБА_1 знайомий 5-6 років. Він бував за адресою Салтівське шосе, 145. Квартиру може показати. В останнє там був на похованні матері ОСОБА_18. ОСОБА_19 - ОСОБА_20 попросив його поміняти замок на вхідних дверях квартири. Він це зробив та віддав ключі. Крім того, показав, що ОСОБА_1 мешкала в районі Одеської.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що є подругами з ОСОБА_1 з 2003 року. ОСОБА_18 випивала, приводила чоловіків, тому ОСОБА_1 з нею сварилася. Коли ОСОБА_1 народила дитину, мешкала в квартирі по Салтівському шосе, 145 з мамою та чоловіком, а коли мати її вигнала, мешкала на найманій квартирі. Після смерті матері ОСОБА_18, вони намагалися потрапити до квартири, але їм ніхто не відкрив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що є батьком ОСОБА_1. З колишньою дружиною вони мешкали в трикімнатній квартирі по вулиці Шишківській, 6-А. Потім дружина почала вживати спиртні напої, продала квартиру та стала мешкати в двокімнатній квартирі по Салтівському шосе. Іноді виставляла з дому дочку з дитиною на вулицю, а він їх забирав.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як встановлено судом, в квартиру № 162 в буд. 145 по Салтівському шосе в м. Харкові позивач ОСОБА_1 вселилася та зареєструвалася як член сім'ї - дочка власника на той час квартири - ОСОБА_6. 10.08.2010 року вона зареєструвала у вказаній квартирі свого малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Як зазначила позивач ОСОБА_1, а також підтвердили в судовому засіданні свідки, в 2010 році ОСОБА_1 разом з малолітнім сином виїхали з квартири та винаймали кімнату в будинку.
На цей час власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 квітня 2016 року.
ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_4 не є членами сім'ї ОСОБА_5, не проживають з нею разом та не ведуть спільне господарство.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, в частині поновити її порушене право та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користування квартирою № 162 житлового будинку № 145 по вулиці Салтівське шосе в м. Харкові шляхом вселення; зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачу та її малолітньому сину перебувати в квартирі та в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5 суд відмовляє в повному обсязі.
Згідно з вищевикладеним, суд вважає можливим зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 задовольнити, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_5 шляхом визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, такими, що втратили право користування квартирою № 162 в буд. 145 по Салтівському шосе в м. Харкові, загальною площею 45,2 кв.м.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, третя особа - Управління служб у справах дітей Харківської міської ради, про поновлення порушеного права на користування житлом шляхом вселення, визнання заповіту недійсним - відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: м. Харків, Салтівське шосеАДРЕСА_7, шляхом визнання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, місце народження м. Харків, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце народження м. Харків, такими, що втратили право користування квартирою № 162 в буд. 145 по Салтівському шосе в м. Харкові, загальною площею 45,2 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 07 березня 2019 року.
Суддя Харченко А.М.