13.03.2019
Справа № 642/5715/18
Провадження №2/642/33/19
13 березня 2019 року
Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про знесення будівель, відновлення меж земельної ділянки,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про знесення будівель, відновлення меж земельної ділянки, а саме зобов»язати ОСОБА_4, ОСОБА_3 знести (демонтувати) частину даху будинку № 16 за адресою м. Харків, пров. Старобільський та інші будівельні конструкції, господарські споруди зазначеного домоволодіння, які розташовані більше 1,0 м. від найбільше виступаючої будівельної конструкції (стіни) даху до сусідньої межі домоволодіння № 18 за адресою м. Харків пров. Старобільський; зобов»язати відповідачів відновити повністю межу між суміжними домоволодіннями № 16 та № 18 за адресою м. Харків пров. Старобільський, звільнивши земельну ділянку домоволодіння № 18 за адресою м. Харків пров. Старобільський від господарських (будівельних) споруд.
До відкриття провадження у справі позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій ОСОБА_5 просить у якості забезпечення позову вжити заходів шляхом заборони відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 реконструйовувати (проводити будівельні роботи) дах будинку № 16 за адресою м. Харків, провулок Старобільський та виконувати будь-які інші будівельні роботи на відстані до сусідньої межі будинку № 18 за адресою м. Харків, провулок Старобільський від найбільш виступаючої конструкції 1,0 м відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92** «Планування та забудова міських і сільських поселень».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2018 року заяву про забезпечення позову було повернуто позивачу з підстав недодержання вимог ст.. 151 ЦПК України.
На вказану ухвалу позивачем було подано апеляційну скаргу.
23.10.2018 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху.
13.11.2018 року провадження у цивільній справі за вказаним позовом було відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 року уточнено прізвище відповідача з ОСОБА_4 на ОСОБА_2.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 року також було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову яка була вдруге подана позивачем та який просив у якості забезпечення позову вжити заходів шляхом заборони відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 реконструйовувати дах будинку № 16 за адресою м. Харків, провулок Старобільський та виконувати будь-які інші будівельні роботи на відстані до сусідньої межі будинку № 18 за адресою м. Харків, провулок Старобільський від найбільш виступаючої конструкції 1,0 м відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92** «Планування та забудова міських і сільських поселень».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.01.2019 року за клопотанням позивача по справі було призначено судову комплексну будівельно-технічну та земельно- технічну експертизу, та зупинено провадження у справі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17.01.2019 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 22.10.2018 року, та скасовано ухвалу, справа за заявою про забезпечення позову направлена до того ж суду для продовження розгляду.
Вказана справа надійшла до суду після того як було зупинено провадження у справі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2019 року було відновлено провадження для розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1
Суддя, дослідивши матеріали справи за заявою про забезпечення позову, приходить до наступного.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
У відповідності до ч. 3 вказаної статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд у якості забезпечення позову вжити заходів шляхом заборони відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 реконструйовувати (проводити будівельні роботи) дах будинку № 16 за адресою м. Харків, провулок Старобільський та виконувати будь-які інші будівельні роботи на відстані до сусідньої межі будинку № 18 за адресою м. Харків, провулок Старобільський від найбільш виступаючої конструкції 1,0 м відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92** «Планування та забудова міських і сільських поселень».
В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_5 посилається на те, що відповідачі є власниками суміжного домоволодіння, та проводять незаконну реконструкцію даху будинку, при цьому дах будинку знаходиться у притул із парканом що відмежовує його домоволодіння, що створює додаткові незручності, а саме потрапляють дощові води, а у подальшому може потрапляти тала вода та сніг з даху будинку на земельну ділянку позивача, та може призвести до руйнування частини елементів території його домоволодіння, та позбавляє можливості раціонального використання земельної ділянки вздовж даху будинку відповідачів.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З аналізу вищенаведеного можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналізуючи зміст заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, водночас, вжиття заходів забезпечення позову, які просить заявник, призведе до втручання у право власності відповідачів, порушить баланс інтересів та призведе до бажаного для позивача результату по справі без розгляду спору.
Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не підкріплено належними доказами по справі, зокрема не зазначено, які саме права позивача не можливо буде поновлено в разі ухвалення можливого рішення про задоволення позову.
Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
З цих же підстав було відмовлено ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову, в якій ставилися тіж самі вимоги.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1-18,149-150,153,268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про знесення будівель, відновлення меж земельної ділянки - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Бородіна