621/1162/18
2/621/88/19
іменем України
(заочне)
13 березня 2019 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Овдієнко В. В.
секретар судового засідання - Іванова О. В.
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши за відсутністю учасників справи за правилами загального позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
21.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 27 листопада 2010 року Шелудьківською сільською радою Зміївського району Харківської області, актовий запис №11.
На обґрунтування позову зазначила, що з 09.12.2010 вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Станом на час звернення до суду з цим позовом їхній син проживає разом з відповідачем, оскільки вона вимушена заробляти гроші випадковими заробітками, та в свою чергу відповідач, взяв на себе обов'язок не чинити їй перешкод у спілкуванні з дитиною.
Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне, повсякденне життя, несумісність характерів, та взагалі відсутність між ними взаєморозуміння, а з вересня 2017 року вони мешкають окремо.
Шлюб з відповідачем розпався остаточно, примирення між ними неможливе.
Спору про розділ майна та місце проживання неповнолітнього сина між ними немає.
Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 05.06.2018 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання на 12.07.2018.
12.07.2018 підготовче засідання відкладено у зв'язку з першою неявкою відповідача, який повідомив про неможливість прибуття до суду та просив розгляд справи відкласти на іншу дату.
17.09.2018 відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про надання строку на примирення.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.09.2018 сторонам по справі надано строк для примирення 4 місяці та провадження по справі зупинено до 22.01.2019.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.01.2019 поновлено провадження по справі.
22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
08.02.2019 судовий розгляд відкладено в зв'язку з першою неявкою відповідача.
13.03.2019 учасники справи повторно на судовий розгляд не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2, який повідомлявся рекомендованими листами, направленими йому судом (а. с. 18, 24, 34, 47), та через оголошення про виклик в судове засідання, що розміщене на загально доступному офіційному веб-порталі Судової влади України (а. с. 46), не повідомив про причини повторної неявки в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутністю, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідності з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечувала позивач.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Даними свідоцтва про шлюб (повторне) Серія НОМЕР_3, копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 підтверджується, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2010 року, мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, 9).
Позивачем стверджувалося у позовній заяві та не заперечувалося відповідачем, що фактично подружжя припинило спільне проживання, спору про поділ майна та місце проживання неповнолітнього сина між ними немає, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Згідно копії паспорта Серія НОМЕР_5 позивач ОСОБА_1 зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 6).
За даними довідки Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області № 02-29/08 від 29.05.2018 та копії паспорта Серія НОМЕР_6 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 (а. с. 13, 36).
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно частині 1 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зі змінами, внесеними Протоколом №11, стаття 5, кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно частині 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Зі змісту позовної заяви, проти якої не подав заперечень відповідач, вбачається, що шлюбні стосунки та виконання обов'язків подружжя, передбачених статтями 54, 55 Сімейного кодексу України, фактично припинені, спільне господарство сторони не ведуть, спору про поділ майна та місце проживання неповнолітньої дитини між сторонами немає, позивач вважає цей шлюб таким, що суперечить її інтересам.
Вжиті судом заходи до збереження сім'ї шляхом надання строку на примирення позитивного результату не мали.
За таких обставин, оскільки позивач ОСОБА_1 у заяві наполягала на розірванні шлюбу, а відповідач ОСОБА_2 відзив проти позовної заяви не надав, на судовий розгляд повторно не з'явився, чим виявив байдуже ставлення до збереження сім'ї, подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечило б інтересам позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява про розірвання шлюбу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Оскільки позивач у позовній заяві відмовилася від відшкодування за рахунок відповідача судових витрат, понесених нею по сплаті судового збору, сума понесених витрат з відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 27 листопада 2010 року Шелудьківською сільською радою Зміївського району Харківської області, актовий запис №11, - розірвати.
Прізвища сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.
Відповідач - ОСОБА_2, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.
Повне рішення складене 13.03.2019.
Головуючий: В. В. Овдієнко