621/3059/18
1-кп/621/94/19
іменем України
13 березня 2019 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018220300000930 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Таранівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України,
у злочині, передбаченому частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,
В середині липня 2018 року у нічний час в с. Таранівка Зміївського району Харківської області ОСОБА_9 перебував в гостях у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будинку АДРЕСА_3 , де під час спілкування, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ними виникла сварка, яка перейшла у бійку, в ході якої у ОСОБА_9 виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 .
Того ж числа та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_9 схопив фрагмент цеглини та умисно завдав ним одного удару ОСОБА_11 в область лобної частини, отримавши таким чином перевагу над останнім. Далі ОСОБА_9 правою рукою в ділянці ліктьового суглоба в зігнутому стані обхопив шию ОСОБА_11 та почав здавлювати її до того часу, поки ОСОБА_11 припинив подавати ознаки життя. В результаті таких дій ОСОБА_9 настала смерть ОСОБА_11 . Причиною його смерті стала механічна асфіксія внаслідок задушення та удавлення органів шиї тупим предметом, з ушкодженням органів шиї.
Приблизно через дві години після вказаних дій ОСОБА_9 упевнившись, що ОСОБА_11 мертвий, з метою приховання вчиненого злочину, перетягнув труп за межі домоволодіння та скинув до занедбаного колодязя, розташованого неподалік.
Зазначеними діями ОСОБА_9 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто злочин, передбачений частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав і показав про зазначені вище обставини, за яких він у липні 2018 року в нічний час перебував вдома у свого знайомого ОСОБА_11 , де між ними раптово виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої вчинив умисне вбивство ОСОБА_11 , а потім скинув тіло до колодязя неподалік від будинку потерпілого.
З приводу вчиненого вбивства він постійно переживав, тому через деякий час повідомив про злочин до поліції.
У вчиненому злочині щиро розкаявся, просив призначити мінімальне покарання.
Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину у повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Так, потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що є дочкою ОСОБА_11 , який зник в середині літа 2018 року. Від своєї матері вона дізналася, що в будинку батька був безлад, малися сліді волочіння тіла. Потім працівники поліції їй повідомили про смерть батька.
Свідок ОСОБА_12 показала, що проживає з ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мають спільну дитину. Приблизно за півроку до суду ОСОБА_9 змінився у поведінці, постійно був занепокоєний, а потім розповів їй про вчинене ним вбивство.
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які є працівниками поліції, дали схожі між собою показання про те, що у жовтні 2018 під час їх виїзду до с. Таранівка на виклик про насильство у сім'ї, ОСОБА_9 їм повідомив про вчинене ним вбивство та вказав місце, де в колодязі сховав труп чоловіка. В подальшому в колодязі дійсно було виявлено труп потерпілого.
Показання обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в цілому узгоджуються між собою та відповідають вказаним вище фактичним обставинам кримінального провадження.
Факт повідомлення ОСОБА_9 про вчинене ним вбивство чоловіка на ім'я " ОСОБА_15 ", труп якого він скинув до колодязя, підтверджується даними його заяви від 12.10.2019 (а. п. 134).
Даними протоколів огляду місця події від 12.10.2018 та 13.10.2019 підтверджується обстановка домоволодіння АДРЕСА_3 , де відбулася сварка між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а також ділянки місцевості на відстані близько тридцяти метрів від будинку, де розташований колодязь, на який вказав ОСОБА_9 як на місце, де він сховав труп ОСОБА_11 . Під час огляду місця події був виявлений труп ОСОБА_11 , який у подальшому був впізнаний його дочкою ОСОБА_8 , а також і обвинуваченим ОСОБА_9 . Також, на місці огляду виявлено та вилучено фрагмент цеглини, який визнано речовим доказом та передано до камери схову речових доказів Зміївського ВП (а. п. 140-142, 146-154, 175-178, 180, 181, 207-209).
Механізм умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 , а також приховування трупа, підтверджується даними протоколу слідчого експерименту від 22.10.2018, під час якого ОСОБА_9 показав яким чином завдав удару фрагментом цеглини у лобну частину голови потерпілого, а потім правою рукою, зігнутою у ліктьовому суглобі, охопив шию ОСОБА_11 , та з допомогою лівої руки, здавлював шию потерпілого доки той не опритомнів. Через декілька годин ОСОБА_9 відтягнув труп ОСОБА_11 та скинув до колодязя (а. п. 202-206).
Висновком судово-медичної експертизи №12-17/291-Зм/18 від 30.10.2018 підтверджується, що на тілі трупа ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні ушкодження: - шиї: синець на передній поверхні шиї в верхній третині праворуч, крововиливи в підшкірній клітковій шиї, в м'які тканини в зоні вищезгаданого синця, судинно-нервові пучки шиї із слідами кровоподтечності і крововиливами в м'які тканини, з надривами судин шиї на правій бічній поверхні шиї в зоні під'язикової кістки праворуч, косо-поперечний перелом правого малого ріжка під'язикової кістки, з масивною кровоподтечністю і крововиливами в м'які тканини в зоні вищезгаданого перелому, малокрів'ям судин на розрізі в цій зоні; - тулуба: закриті косо-поперечні переломи з 6 по 10 ребро правої половини грудної клітки по передньопахвовій лінії, з кровоподтечністю та крововиливами в м'які тканини в зоні вищезгаданих переломів ребер, ушкодження парієнтальної та вісцеральної плеври, без ушкодження тканини правої легені, наявність в правій плевральній порожнині біля 400 мл рідкої червоно-коричневої крові.
Вказані вище тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвості їх утворення, і утворилися одномоментно від дії тупого предмета, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару або по механізму удару-здавлення, можливо, в результаті здавлення (задушення) органів шиї тупим предметом, з обмеженою травмуючою поверхнею, внаслідок здавлення ліктьовим суглобом нападника при здавлені органів шиї потерпілого, а також можливо внаслідок нанесення ударів кулаками та взутими ногами нападника, з місцем прикладання сили в передню поверхню правої половини грудної клітки потерпілого, і могли бути отримані в строк і за обставин, зазначених вище.
Причиною смерті ОСОБА_11 стала механічна асфіксія від здавлення (задушення) органів шиї тупим предметом, з ушкодженням органів шиї, що і стало безпосередньою причиною смерті.
По ступеню тяжкості вищезгадана закрита тупа травма грудної клітки у формі закритих косо-поперечних переломів з 6 по 10 ребро правої половини грудної клітки по передній пахвовій лінії з крововиливами в м'які тканини в зоні вищезгаданих переломів кваліфікується як середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, характерні для цього виду травми (згідно п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
По ступеню тяжкості закрита тупа травма шиї у формі синців на шиї, з кропоподтечністю та крововиливами в м'які тканини в ділянках шиї, закритого косо-поперечного перелому під'язичної кістки малого ріжка, надриву судин шиї та малокровністю судин на розрізі кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя згідно п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
Виходячи з динаміки розвитку трупних явищ (протокол огляду місця події, час проведення судово-медичної експертизи трупа, перебування трупа частково у воді колодязя, наявність гнилих змін на трупі) можна стверджувати, що смерть ОСОБА_11 настала у липні 2018 року. Детальніше судити про час та дату смерті ОСОБА_11 не є можливим у зв'язку з вище переліченими змінами.
Крім цього, ознак, що характеризують про те, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок механічної асфіксії від закриття дихальних органів та шляхів водою при утопленні - немає.
Після спричинених вищезгаданих тілесних ушкоджень на шиї потерпілий ОСОБА_11 міг жити проміжок часу, що обчислюється декількома секундами, можливо, ліченими хвилинами по мірі наростання явищ механічної асфіксії від здавлення органів шиї тупим предметом, і в цей період часу він міг відчувати особливо сильні больові відчуття.
Після спричинених вищезгаданих тілесних ушкоджень на шиї потерпілий ОСОБА_11 не міг здійснювати будь-які цілеспрямовані дії. Об'єктивних судово-медичних даних, що вказують на наявність слідів боротьби або самооборони на тілі трупа ОСОБА_11 немає. У момент спричинення вищезгаданих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_11 міг розташуватися в напівзігнутому вертикальному положенні лівою бічною поверхнею тулуба по відношенню до нападника при згинанні ліктьового суглоба нападника навколо органів шиї потерпілого (синець на передній поверхні шиї праворуч на тілі трупа ОСОБА_11 ).
Місце виявлення трупа ОСОБА_11 не може бути місцем настання його смерті. Унеможливлено спричинення вищезгаданих тілесних ушкоджень самим ОСОБА_11 в результаті самоспричинення, що не характерно для цього виду травми, про що так само свідчить наявність комплексу вищезгаданих тілесних ушкоджень на шиї, що призвели до розвитку механічної асфіксії від здавлення органів шиї тупим предметом.
Свідчення підозрюваного ОСОБА_9 , надані під час слідчого експерименту 22.10.2018, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення потерпілому (а. п. 186-189).
Оцінивши докази, досліджені під час судового розгляду, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 є винним в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, і його дії належить кваліфікувати за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.
Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є особливо тяжким злочином, що спричинив незворотні наслідки у вигляді смерті людини;
- обставини, що пом'якшують покарання, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, якими визнаються: з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину шляхом надання показань про його обставини, щире каяття обвинуваченого, що виявилося в критичному ставленні до вчиненого злочину та готовності нести передбачену законом відповідальність;
- відсутність обставин, що обтяжують покарання, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України;
- особу винного, який вважається таким, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України, злочин проти життя вчинив уперше (а. п. 213-220); на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував (а. п. 221); відповідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №818 від 29.10.2018 хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє; за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; у період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_9 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а. п. 199-201), військову службу не проходив та знятий з обліку у військовому комісаріаті (а. п. 222), проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_12 , має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. п. 224), не працює, за місцем проживання характеризується як особа, у відношенні якої скарг не надходило (а. п. 223).
З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання, а також відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.
З метою забезпечення виконання вироку, до набрання ним законної сили, належить залишити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
Долю речового доказу належить вирішити у відповідності до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_9 винним у злочині, передбаченому частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
До набрання вироком законної сили залишити у відношенні ОСОБА_9 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з дня взяття під варту - 13 жовтня 2018 року, зарахувавши попереднє ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку день за день.
Речовий доказ - фрагмент цеглини, який переданий до камери схову речових доказів Зміївського ВП ГУНП в Харківській області (квитанція №240), - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3