Справа № 638/15710/18
провадження № 1-кп/638/717/19
13.03.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захсника ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження № 12018220480003551 від 14.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, працюючого двірником КП « Жилкомсервіс», мешкає за адресою АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, -
встановив:
12.09.2018 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_4 , знаходячись поблизу будинку №24 по пр. Науки у м. Харкові, побачив малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на вчинення розпусних дій сексуального характеру, які здатні викликати фізичне розбещення малолітніх осіб. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться малолітня особа, та маючи намір на вчинення розпусних дій сексуального характеру, які здатні викликати задоволення його статевої пристрасті, почав переслідувати малолітню ОСОБА_6 , зайшовши за нею у під'їзд № 6 будинку АДРЕСА_2 та слідуючи за нею по сходах на третьому поверсі з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 наздогнав малолітню ОСОБА_6 та, знаходячись наодинці та поруч з нею, позаду дівчини, правою рукою почав торкатися сідниць ОСОБА_6 - непристойно мацаючи, чим посягнув на нормальний моральний розвиток дитини, вчинивши розпусні дії.
Крім того, 14.09.2018 близько 15 години 50 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи повторно, знаходячись поблизу станції метро «Науки», яка розташована по пр. Науки у м. Харкові, побачив малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на вчинення розпусних дій сексуального характеру, які здатні викликати фізичне розбещення малолітніх осіб. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться малолітня особа, та маючи намір на вчинення розпусних дій сексуального характеру, які здатні викликати задоволення його статевої пристрасті, почав переслідувати малолітню ОСОБА_7 , зайшовши за нею у під'їзд АДРЕСА_3 та прослідував за нею у ліфт. В ліфті під час підйому на 5 поверх з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , знаходячись на одинці з малолітньою ОСОБА_7 , розстібнув свої брюки, оголив свій статевий орган, продемонструвавши його малолітній ОСОБА_7 , чим посягнув на нормальний моральний розвиток дитини, вчинивши розпусні дії.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України. Розкаявся у скоєнні злочину, та пояснив, що він дійсно 12 вересня 2018 року та 14 вересня 2018 року побачив дівчат, пішов за ними, а у подальшому демонстрував свій статевий орган, та доторкався до сідниць дівчинки, не зміг пояснити чому саме так вчинив, на разі зазначив, що влаштувався працювати, доглядає за своєю матусею, та не вчиняє жодних правопорушень. просив не позбавляти його волі.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, своїми умисними і протиправними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 156 КК України, тобто вчиннення розпусних дій щодо малолітньої особи.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , працюючий офіційно, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра перебуває з діагнозом легка розумова відсталість ( відповідно до довідки № 715 від 04.02.2019 року) на обліку у лікаря - нарколога не перебуває. У досудовій доповіді від 25.02.2019 року зазначено про можливість призначення покарання без обмеження чи позбавлення волі, за умови проходження пробаційної програми. Відповідно до висновку судово- психіатричного експерта № 756 ОСОБА_4 страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочини .
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає розкаяння у скоєнні злочину, обставиною, яка обтяжує покарання суд вважає повторність вчинення кримінального правопорушення.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
До суду потерпілі звернулись з заявами де просили суд розглядати кримінальне провадження за їх відсутності, позовні вимоги не заявлені.
Долю речових доказів суд вирішує на підстав ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади пов'язані з вихованням чи піклуванням.
В силу ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання ОСОБА_4 , якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази : дві сорочки та 1 футболку, здані до камери схову № 713 від 05.10.2018 року - повернути ОСОБА_4 .
Запобіжний захід у вигляді застави, до набрання законної сили вироком, обраний ОСОБА_4 відповідно ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2018 року, залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору негайно вручити копію вироку.
Суддя ОСОБА_1