Справа № 638/12599/18
Провадження № 2/638/1307/19
17.01.2019
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Омельченко К.О.,
при секретарі - Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в день свого народження, ІНФОРМАЦІЯ_3, отримала від своєї матері, ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що еквівалентно 540 000, 00 (п'ятсот сорок тисяч) гривень, на конкретні цілі - придбання квартири АДРЕСА_1, про що уклали відповідний договір дарування та розписку.
Згідно зазначеного Договору від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, як свідок, знав про передачу грошей ОСОБА_1 для придбання конкретного нерухомого майна, в чому й розписався в даному Договорі.
Та поки відбувався збір та оформлення документів для купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, 10.01.2018р. сторони уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 від 23.05.2018р.
27.04.2018р. ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, за власні кошти, надані її батьками на день народження, та на своє ім'я. Участь чоловіка ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, обмежилась лише його письмовою заявою на придбання даної квартири (п.6 Договору).
На момент звернення до суду з позовною заявою відповідач чинив позивачу перешкоду в реалізації права власника на розпорядження майном (спірною квартирою), вважаючи себе співвласником майна.
Оскільки квартира АДРЕСА_1,придбана позивачем за власні кошти й об'єктивних підстав вважати дану спірну квартиру спільним майном подружжя немає, та зважаючи на порушення своїх прав з боку відповідача, позивач звернувся до суду.
В судове засідання представник позивача не з?явився, надали заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з?явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.01.2018р. сторони по справі уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 від 23.05.2018р.
До укладення шлюбу між сторонами по справі, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_3, в день народження позивача, її мати ОСОБА_3, подарувала позивачу грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що еквівалентно 540 000, 00 (п'ятсот сорок тисяч) гривень, на придбання нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1, про що уклали письмовий договір від 28.10.2018р. та розписку від 28.10.2017р.
Відповідно до розписки від 28.10.2018р. ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що еквівалентно 540 000, 00 (п'ятсот сорок тисяч) гривень, на придбання нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 їх прийняла.
27.04.2018р. ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, за власні кошти, надані батьками на її день народження - ІНФОРМАЦІЯ_3
Згідно до Договору від 28.10.2017р. відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про передачу ОСОБА_1 грошей для придбання нею конкретного нерухомого майна, в чому й розписався на даному Договорі.
В своїй заяві до суду відповідач підтвердив, що на момент звернення позивача до суду вважав, що розпоряджатися майном позивач може лише з його згоди, оскільки спірна квартира придбавалась вже після його з позивачем одруженням, та все ж визнав, що придбана спірна квартира за особисті грошові кошти позивача, тож позов просив задовольнити.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Так, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:
1) час набуття майна;
2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Згідно до правової позиції ВСУ, викладену в постанові по справі №6-2641цс15 від 16.12.2015р. (аналогічна позиція викладена й у справі №6-612цс15 від 01.07.2015р.), у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно до правової позиції ВСУ, що викладена в постанові від 03.06.2015р., по справі №6-38цс15, правовий режим майна, придбаного під час шлюбу, визначається не за його цільовим призначенням і не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а за джерелами його придбання, за спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна, крім речей особистого користування. Тобто, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити, крім іншого, і той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 57, 60 СК України, ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності - задовільнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1, 1982 р.н., ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий суддя