справа № 570/329/19
провадження № 3/570/340/2019
05 березня 2019 року
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 255635, 20 січня 2019 року о 02 год. 45 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Фіат-Крома" д.н.з.GAC 2905, не був уважний, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, під час виникнення перешкоди не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.3б, 12.1 ОСОБА_2 дорожнього руху, в результаті чого здійснив наїзд на вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
У поданих до судового засідання письмових поясненнях ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він не порушував правила дорожнього руху.
Дослідивши матеріали справи, прийшла до таких висновків.
Відповідно ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно положень ст.280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Ст.124 КпАП України передбачає певні наслідки як обов'язковий елемент об'єктивної сторони цього правопорушення: пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_2 дорожнього руху.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява № 25).
Виходячи з аналізу та оцінки складеної працівниками патрульної поліції схеми ДТП, зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень водія та свідка-пасажира автомобіля, акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі приходжу до висновку, що ДТП мала місце при визначених у протоколі та схемі обставинах, але пошкодження транспортного засобу сталося не внаслідок порушення водієм п.п.б) п.2.3. та п.12.1 ОСОБА_2 дорожнього руху, а перебуває в причино-наслідковому зв'язку з неналежним станом автомобільної дороги на вищевказаній ділянці. За таких обставин приходжу до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, оскільки при судовому розгляді спростовано, що ОСОБА_1 порушував ПДР. Окрім того, пошкодження ТЗ не перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з інкримінованою бездіяльністю щодо недотримання безпечної швидкості і неврахування дорожньої обстановки. Протокол про адміністративне правопорушення та його зміст не може сам по собі являтися доказом винуватості особи, оскільки являється процесуальним документом, у змісті якого особі висувається певне обвинувачення. Висновок про доведеність винуватості особи у вчиненні даного правопорушення не базується на жодному з доказів, які можна було б обґрунтовано визнати безсторонніми, неупередженими, й, таким чином - допустимими.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод "на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження. Отже, «поза розумним сумнівом» відсутнє порушення ОСОБА_1 ОСОБА_2 дорожнього руху, оскільки сам факт адміністративного порушення не підтверджується будь-якими доказами. При таких обставинах, враховуючи засади законності та презумпції невинуватості, вважаю за необхідне провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, а саме відсутності умислу та прагнення в особи до вчинення, оскільки при розгляді встановлена відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони зазначеного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КпАП України, суддя
закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Кушнір Н.В.