Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №809/697/17
адміністративне провадження №К/9901/41134/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод»
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у складі судді Матуляка Я.П.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у складі суддів Макарика В.Я., Довгополова О.М.,Коваля Р.Й.,
у справі №809/697/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод»
до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
05 травня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2017 року за №0003041405, яким до Товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 219725 грн 22 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.
22 травня 2017 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, у задоволені позову Товариства відмовлено, з огляду на доведеність валютного правопорушення, покладеного податковим органом в основу його застосування, дотримання порядку та строків нарахування пені.
02 жовтня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства та скасувати податкове повідомлення рішення податкового органу від 25 квітня 2017 року за № 0003041405.
В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить дві групи доводів, першою з яких зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не врахована та обставина, що питання, що є предметом перевірки, результати якої покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, були охоплені попередньою перевіркою, внаслідок чого приписами пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України проведення документальної позапланової перевірки заборонено, друга група доводів стосується строків застосування пені, які за позицією заявника касаційної скарги мають застосовуватися відповідно до частини першої статті 250 Господарського кодексу України, оскільки за своїм характером на думку позивача вони є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні статті 238 цього кодексу, внаслідок чого спір вирішений помилково відповідно до положень Податкового кодексу України.
14 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 05 жовтня 2017 року та витребувано справу №809/697/17 із Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
28 листопада 2017 року справа №809/697/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
19 березня 2018 року справа №809/697/17 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/41134/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у вересні - жовтні 2015 року податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД Товариства за період з 01 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, результати якої викладені в акті перевірки від 21 жовтня 2015 року за №4021/09-15-22-05-01/00218271, згідно якого перевіркою встановлено порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - акт перевірки від 21 жовтня 2015 року).
06 листопада 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 21 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003762205, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 458 710,05 грн.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року оскаржене позивачем в судовому порядку, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 16 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.
Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 16 травня 2016 року зазначено, що прострочення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями згідно вказаних договорів по валютних операціях Товариства з ОАО "Атоменергомаш" становить з 13 жовтня 2014 року до 30 жовтня 2014 року, з ТзОВ "Арматом - М" - з 16 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, з 27 травня 2015 року до 29 травня 2015 року.
З метою реалізації права контролюючого органу розрахувати суму пені за порушення термінів розрахунку за цими зовнішньоекономічними операціями керівником податкового органу видано наказ №401 від 24 березня 2017 року, зазначена обставина наведена у содових рішеннях, при цьому в акті перевірки від 05 квітня 2017 року, посилання на цей наказ відсутнє.
Пунктом 2.1 Розділу 1 «Загальні положення» зазначено, що перевірка проводилась з 30 березня 2017 року по 01 квітня 2016 року, в першій даті ймовірно допущена описка, але вона в належний спосіб не виправлена та не з'ясована. Розділом першим акта перевірки «Вступна частина» зазначено, що перевірка проводиться відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Податковим органом проведена перевірка та складений акт перевірки «Про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариства при здійсненні імпортних операцій з нерезидентами: фірмою ОАО «Атоменергомаш» по контракту №212/21/2013 від 22 серпня 2013 року та фірмою ООО «Арматом-М» по контракту №02-314 від 09 квітня 2014 року за період з 01 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року» від 05 квітня 2017 року №234/09-19-14-05/00218271 (далі - акт перевірки від 05 квітня 2017 року).
25 квітня 2017 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94, за порушення положень статті 1 цього закону, Товариству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 219725 грн 22 коп.
Звертаючись із позовом позивач наголошував на порушенні податковим органом статті 78 Податкового кодексу України, означив тотожність предметів перевірок, результати яких викладені в актах перевірки від 21 жовтня 2015 року та 05 квітня 2017 року, та наявність законодавчої заборони її проведення відповідно до пункту 78.2 статті 78 цього кодексу.
Суд визнає, що підстави заявлених позовних вимог у цій частині залишені судами попередніх інстанцій без встановлення, дослідження та оцінки.
Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, відтак дослідження цього питання є дослідженням складової головного принципу управління у Державі, на що вказує безпосередньо положення пункту першого частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, доводить наявність підстав для скасування судових рішень та направленням справи на новий розгляд.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій здійснена перевірка правильності розрахунку пені згідно статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", встановлено граничні терміни проведення розрахунків за контрактом від 22 серпня 2013 року №212/21/2013 укладеним між ОАО "Атоменергомаш" та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та за договором поставки №02-314 від 09 квітня 2014 року укладеним між ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та нерезидентом ООО "Арматом-М", встановлено прострочення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями згідно вказаних договорів.
Судами попередніх інстанцій проаналізований висновок Верховного Суду України у постанові від 15 січня 2015 року у справі №3-204гс14, висловлений щодо факту нарахування пені згідно вимог господарського та цивільного законодавства.
Суд визнає неприйнятними доводи позивача щодо того, що санкції застосовані оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є адміністративно-господарськими, в розумінні положень статті 250 Господарського кодексу України, з огляду на редакцію цієї статті, яка існує після запровадження норм Податкового кодексу України, за частиною 2 цієї статті, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Такі положення закріплені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за якими грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 цієї статті за якою, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відтак, з 01 січня 2011 року санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України, єдиним органом, на який покладено обов'язок застосування таких санкцій є органи ДФС.
Суд зазначає, що з цього питання впродовж певного часу існує усталена судова практика, яка виключає будь-які сумніви, щодо правильності застосування положень Податкового кодексу України до спірних правовідносин.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права в частині дослідження зібраних у справі доказів стосовно питань перевірки, та їх охоплення під час попередньої перевірки, наявності законодавчих застережень щодо неможливості її проведення, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає частково задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі №809/697/17 скасувати.
Справу №809/697/17 направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер