Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №806/2573/15
адміністративне провадження №К/9901/26053/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Вода України»
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у складі судді Токаревої М.С.
та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року у складі суддів Одемчука Є.В., Бучик А.Ю., Майора Г.І.
у справі № 806/2573/15
за позовом Приватного підприємства «Вода України»
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2015 року Приватне підприємство «Вода України» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій з мотивів безпідставності їх прийняття, визнати наказ на проведення перевірки незаконним.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2015 року позов задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення № 0000442100 від 27 березня 2015 року.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 лютого 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
У лютому 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невірну оцінку фактичних обставин справи та, відповідно, невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 37 від 12 березня 2015 року, у якому контролюючим органом зроблено висновок про допущення позивачем наступних порушень:
- реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні ціни, зокрема, відповідно до наданих видаткових накладних за 15 травня 2014 року, 18 червня 2014 року, 19 червня 2014 року, 1 серпня 2014 року, 2 серпня 2014 року здійснювалась оптова торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими, за встановлені мінімальні оптові ціни на загальну суму 1 683,46 грн, чим порушено постанову КМУ №957 від 30 жовтня 2008 року;
- незабезпечення своєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній мірі в день їх отримання в ОРО в розділі 2 «обліку руху готівки та сум розрахунків», зокрема за 26 січня 2015 року кошти у сумі 20 161,00 грн, які фактично оприбутковано 27 січня 2015 року, чим порушено пункт 2.2., 2.6 Постанови Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 657;
- не забезпечення щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 26 січня 2015 року, чим порушено пункт 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2015 року
- форми «С» № 0000452100, яким за порушення постанови КМУ № 957 від 30 жовтня 2008 року застосовано штрафні санкції на суму 522 959,80 грн,
- форми «С» №0000442100, яким за порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України застосовано штрафну санкцію на суму 100 805,45 грн,
- форми «С» №0000432100, яким за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265/95 застосовано штрафну санкцію на суму 340,00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що контролюючим органом правомірно застосована штрафна санкція у розмірі 340 грн податковим повідомленням-рішенням №0000442100, а тому в задоволенні позову в частині визнання його протиправним слід відмовити.
В той же час, відповідно до резолютивній частині рішення саме це податкове повідомлення рішення № 0000442100 визнано протиправним та скасовано.
На час розгляду справи касаційним судом вказана розбіжність не усунута. Встановити, до якого висновку прийшов суд першої інстанції в цій частині Суд не має можливості.
Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Приписами частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Тобто, належним письмовим доказом, на підставі якого суд здійснює розгляд справи, є оригінал документу, або його копія, засвідчена суддею.
В матеріалах справи відсутні оригінали документів, жодна копія, яка є в наявності, не засвідчена суддею.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000452100 Суд зазначає.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP.
Статтею 1 цього Закону визначено, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі - Постанови КМУ №957) установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком до даної Постанови.
Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.
Судами не встановлено самого факту правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які саме ціни на вказані алкогольні напої встановлено Кабінетом Міністрів України на час здійснення продажу.
Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що абзацом 13 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (в редакції, що діяла на момент правопорушення) зазначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5 000 гривень.
Жодних доказів, що продані алкогольні напої відносяться до алкоголю, придбаного за видатковими накладними, які використовувались податковим органом для розрахунку штрафних санкцій, судами не досліджено.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000442100.
Судом першої інстанції встановлено, що випискою по рахунку позивача підтверджено, що 26 січня 2015 року кошти у сумі 21 260,58 грн внесено на розрахунковий рахунок підприємства.
Ретельно дослідивши матеріали справи, Суд визнає, що така виписка в матеріалах справи відсутня. Є неякісна копія, не посвідчена судом, з якої можливо припустити, що це виписка за 26 січня якогось року. Але встановити, що саме вона підтверджує неможливо. Незрозуміло підстав руху коштів по рахунку.
Разом з тим, сума 20 161,09 грн. зазначена як службова видача у z-звіті за 27 січня 2015 року, та цією ж датою зареєстровано у КОРО.
Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою позовну вимогу підприємства щодо визнання незаконним наказу на проведення перевірки.
Суди обмежились висловленням думки щодо неможливості оскарження дій перевіряючих по проведенню перевірки.
За приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Вода України» задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року у справі № 806/2573/15 скасувати.
Адміністративну справу № 806/2573/15 направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер