27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 926/1059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
прокуратури - Голуб Є.В.
позивача - не з'явився
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - Мухіна Ю.С.
третьої особи 1 - не з'явився
третьої особи 2 - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 (головуючий суддя Желік М.Б., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2018 (суддя Марущак І.В.) у справі №926/1059/18
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці
до 1) Чернівецької міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1) Кабінет Міністрів України, 2) Міністерство оборони України,
за участю Військової прокуратури Чернівецького гарнізону
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №9301 від 09.02.2015,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним укладеного між Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" договору оренди землі № 9301 від 09.02.2015 площею 0,1182 га (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0047), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. О. Суворова, 2-Б.
1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Чернівецька міська рада за відсутності згоди Міністра оборони України чи інших уповноважених ним органів незаконно вилучила у Чернівецької КЕЧ району (правонаступником якого є позивач) земельну ділянку площею 0,7208 га, яка розташована по вул. Фрунзе (перейменовано на вул. Суворова), 2 у м. Чернівці, надана йому у постійне користування за Державним актом на право користування землею серії Б №037683 від 01.03.1980. У подальшому вилучену земельну ділянку площею 0,7208 га поділено на 4 земельні ділянки (кадастрові номери 7310136300:03:004:0023, 7310136300:03:004:0046, 7310136300:03:004:0048 та 7310136300:03:004:0047). Відтак, на думку позивача, відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення оспорюваних договорів оренди землі, а тому вони підлягають визнанню недійсними в судовому порядку відповідно до ст. т. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 77, 78, 140-143, 149 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст. ст. 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України".
Короткий зміст оскаржуваних рішень
2. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2018, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018, в задоволенні позову відмовлено повністю.
2.1. Мотивуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій вказали, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про розмежування земель державної та комунальної власності у м. Чернівці, а земельна ділянка площею 0,1182 га кадастровий номер 7310136300:03:004:0047 розташована у межах населеного пункту (м. Чернівці), відтак Чернівецька міська рада мала право на розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі й на укладення спірного договору оренди. На момент укладення Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" договору оренди землі №9901, спірна земельна ділянка, площею 0,1182 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0047), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. О. Суворова, 2-Б, не відносилась до земель державної власності та не перебувала у користуванні позивача, натомість власником такої земельної ділянки на час укладення спірного договору була та станом на час розгляду справи є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради. З огляду на встановлені обставини, господарські суди зазначили про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення Чернівецькою міською радою встановленого відповідно до норм чинного законодавства порядку надання земельної ділянки в оренду, що перебуває в комунальній власності, з огляду на що посилання позивача про відсутність у міської ради повноважень на передачу в оренду спірної земельної ділянки є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
4. Судами невірно визначено правовий статус земельної ділянки та помилково зазначено, що на момент укладання оспорюваного договору оренди землі вона не відносилась до земель державної власності та не перебувала у користуванні позивача, оскільки надані докази свідчать, що земельна ділянка площею 112,3 га по вул. Фрунзе - Чапаєва у м. Чернівці перебуває у державній власності та відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України належить до земель оборони.
4.1.Чернівецька міська рада не мала правових підстав для вилучення земельної ділянки у Чернівецької КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Чернівці, що відбулось без відповідного на те погодження оборонного відомства. Міністерство оборони України чи уповноважені ним органи дозволу на передачу у комунальну (приватну) власність, добровільної відмови від даної земельної ділянки не надавало та вказана земля не відчужувалась.
4.2. Судом апеляційної інстанції не надано оцінки доповненням до апеляційної скарги та не враховано судові рішення у справі 926/844/18, предметом спору в якій було визнання недійсним рішення Чернівецької міської ради від 08.07.2004 №493, яке стало передумовою для розпорядження земельною ділянкою військового містечка № 1 у м. Чернівці третіми особами.
4.3. Апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки не надано оцінки кожному аргументу, наведеному позивачем.
Позиція прокуратури, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5. У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає про обгрунтованість її доводів, наголошуючи на тому, що незаконність вибуття спірної земельної ділянки з власності держави (відсутність згоди органу управління майном на вилучення) на підставі первинного правочину (рішення Чернівецької міської ради від 08.07.2004 №493) встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 926/844/18. Натомість, при винесенні оскаржуваних рішень судами не наведено жодної підстави набуття Чернівецькою міською радою спірної земельної ділянки, яка до її передачі на користь третіх осіб перебувала у власності держави.
Позиція відповідача 2, викладена у відзиві на касаційну скаргу
6. Відповідач 2 зазначає, що обставини, які викладені у касаційній скарзі є безпідставними, необгрунтованими та такими, що жодним чином не доводять неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та наголошує на тому, що позивач ще з 08.07.2004 не є користувачем земельної ділянки, загальною площею 0,7208 га, яка на сьогоднішній день взагалі не існує як об'єкт цивільних прав.
7. Відповідач 1 та треті особи відзивів на касаційну скаргу не надали, що відповідно до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.1980 на підставі Державного акту на право користування землею серії "Б" № 037683 від 01.03.1980, виданого виконкомом Чернівецької міської рада народних депутатів (далі - Державний акт) Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району надано у безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку військового містечка № 1 для господарських потреб загальною площею 112,3 га по вул. Фрунзе-Чапаєва у м. Чернівці.
8.1. Суди встановили, що позивач є правонаступником Чернівецької квартирно-експлуатаційній частини району згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010.
8.2. Листом від 25.10.2001 №09-77/3078 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області повідомило Чернівецьку КЕЧ району, що не заперечує проти надання в оренду нежитлового приміщення №1/7 загальною площею 1 295 кв.м по генплану, клубу та прилеглої території площею 0,76 га, за адресою: м. Чернівців, вул. Фрунзе, 2, що знаходиться на балансі Чернівецької КЕЧ району. Листом від 10.12.2007 №09-77/3850 РВ ФДМУ повідомило, що до його повноважень не входить передача в оренду землі, а тому в наданому йому раніше листі від 25.10.2001 №09-77/3078 допущена помилка щодо погодження надання в оренду разом з об'єктом прилеглої території площею 0,76 га за адресою: м. Чернівці, вул. Фрунзе, 2, що знаходиться на балансі Чернівецького КЕВ району.
8.3. 01.11.2001 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (який діяв на підставі доручення Міністра оборони України від 12.02.2001 №148/155) та Малим приватним підприємством "Бомонд" (далі - МПП "Бомонд") укладено договір № 254/2001/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень, загальною площею 1 295,0 м.кв №1/7 по генплану, клуб за адресою: м. Чернівці, вул. Фрунзе, 2, для розміщення закладу культури (пункти 1.1, 2.3). Зазначений договір укладено строком на п'ять років (п.10.1) - з 01.11.2001 по 01.11.2006.
8.4. Листом від 10.05.2002 №445 начальником Чернівецької КЕЧ району надано згоду на вилучення земельної ділянки орієнтовною площею 0,76 га, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Фрунзе, 2, яка закріплена за будівлею клубу, що знаходиться в орендному користуванні малого приватного підприємства "Бомонд" відповідно до договору №254/2001/ГоловКЕУ від 01.11.2001 та передачу її в оренду МПП "Бомонд" строком на період дії договору оренди приміщення.
8.5. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.06.2002 №90/3 клубу літера "Е", який знаходиться на території колишнього військового містечка №1 по вул. Фрунзе, 2 "А" присвоєно поштову адресу Суворова, 2 "А", згідно з довідкою Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації №557 від 25.04.2002.
8.6. 27.06.2002 рішенням 3 сесії Чернівецької міської ради ХХІV скликання №43 МПП "Бомонд" на підставі договору №254/2001/ГоловКЕУ оренди нежитлового приміщення, надано в оренду земельну ділянку площею 0,7208 га за цільовим призначенням - обслуговування будівлі до 01.11.2006.
8.7. На підставі вказаного вище рішення Чернівецької міської ради між Чернівецькою міською радою та МПП "Бомонд" укладено договір оренди земельної ділянки від 29.07.2002, відповідно до якого Чернівецька міська рада надала в оренду МПП "Бомонд" земельну ділянку площею 0,7208 га за адресою: м. Чернівці, вул. Фрунзе, 2-А, терміном до 01.11.2006 для обслуговування будівлі, яка була передана останньому на підставі акту прийому передачі земельної ділянки.
8.8. 29.08.2002 рішенням Чернівецької міської ради від 29.08.2002 №65 внесено зміни в пункт 9 додатку 4 до рішення Чернівецької міської ради №43 від 27.06.2002 щодо місцезнаходження орендованої земельної ділянки з вул. Фрунзе 2А на вул. Суворова, 2А, в зв'язку з чим також внесено зміни в договір оренди від 29.07.2002 в частині місцезнаходження орендованої земельної ділянки.
8.9. Пунктом 70 рішення Чернівецької міської ради від 08.07.2004 №493 доповнено пункт 9 додатку 4 до рішення Чернівецької міської ради від 27.06.2002 №43 словами: "Вилучити у Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району Західного-оперативного командування Міністерства оборони України частину земельної ділянки по вул. Фрунзе, 2А площею 0,7208 га за згодою" (підстава: лист-згода від 10.05.2002 №445). Пунктом 72 цього ж рішення МПП "Бомонд" затверджено проект внутрішньогосподарського розподілу земельної ділянки по вул. Суворова, 2А площею 0,7208 га, наданої йому в оренду, в наступному співвідношенні: земельна ділянка №1 площею 0,2506 га для обслуговування торгово-розважального комплексу, яка включає в себе ділянку під будівлею; земельна ділянка №2 площею 0,4702 га для влаштування автопаркінгу з розміщенням контрольно-пропускного пункту.
8.10. Господарські суди також установили, що на підставі рішень Чернівецької міської ради від 27.06.2002 №43 та від 08.07.2004 №493 начальником управління земельних ресурсів Чернівецької міської ради внесено запис у Державний акт в графі зміни до землекористування про вилучення частини земельної ділянки площею 0,7208 га. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій констатували, що позивачем та прокурором не надано доказів визнання недійсними рішень Чернівецької міської ради від 27.06.2002 №43 та від 08.07.2004 №493.
8.11. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 01.11.2004 №924/20 вирішено присвоїти поштову адресу вул. Суворова, 2-Б (замість Суворова, 2-А) - на будівлі контрольно-пропускного пункту та автопаркінгу (І черга), забудовником якого є МПП "Бомонд" (довідка Чернівецького міського комунального БТІ від 28.10.2004 №3237).
8.12. 02.11.2004 МПП "Бомонд" на підставі договору купівлі-продажу продало ТОВ "Фенікс Інвест" нежитлову будівлю контрольно-пропускного пункту та автопаркінгу (1 черга), котрі розташовані на земельній ділянці площею 0,4702 в м. Чернівці по вул. Суворова, 2Б. Належність МПП "Бомонд" вказаного майна підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 01.11.2004 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26.10.2004 №909/20 та №924/20 від 01.11.2004, а право власності на нього зареєстроване Чернівецьким міський комунальним БТІ у реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.11.2004 за реєстраційним номером 8184011.
8.13. 25.12.2014 рішенням Чернівецької міської ради № 1472 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" погоджено проект поділу орендованої земельної ділянки за адресою: вул. Суворова, 2Б площею 0,4702 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0011) для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями на 3 (три) земельні ділянки: за адресою вул. Суворова, 2Б № 1 - площею 0,2684 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0046), № 2 - площею 0,0836 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0048), № 3 - площею 0,1182 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0047) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями). Вказаним рішенням ТОВ "Фенікс Інвест" надані в оренду зазначені земельні ділянки терміном на п'ять років для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями.
8.14. Як встановили господарські суди, докази оскарження рішення Чернівецької міської ради від 25.12.2014 №1472 у матеріалах справи відсутні.
8.15. 09.02.2015 між Чернівецькою міської радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" (орендар) укладено договір оренди землі №9301, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Чернівецької міської ради від 25.12.2014 №1472 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1182 га, кадастровий номер 7310136300:03:004:0047 для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями, яка знаходиться в м. Чернівцях на вул. Суворова Олександра, 2-Б строком на п'ять років по 09.02.2020 включно. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до категорії земель: землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код 03.15). Мета використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями.
8.16. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.02.2015 №33415448, орендодавцем земельної ділянки площею 0,1182 га, яка знаходиться в м. Чернівцях на вул. Суворова, 2б, кадастровий номер 7310136300:03:004:0047 є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, а орендарем - відповідач-2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.02.2015 №9301 та рішення Чернівецької міської ради від 25.12.2014 №1472.
8.17. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2018 №НВ-7302396942018 земельна ділянка площею 0,1182 га, яка знаходиться в м. Чернівцях на вул. Суворова, 2б, кадастровий номер 7310136300:03:004:0047 перебуває у комунальній власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями, власником якої є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, а орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест".
8.18. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відкритих даних публічної кадастрової карти України (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta), земельна ділянка площею 0,7208 га, вилучена Чернівецькою міською радою, станом на день ухвалення судового рішення, не існує у визначених у Державному акті на право користування землею серії "Б" № 037683 від 01.03.1980 межах. Натомість, в межах даної вилученої земельної ділянки відповідно до даних, які містяться у Державному земельному кадастрі України зареєстровано 4 земельних ділянки: кадастровий номер: 7310136300:03:004:0023, комунальна власність, цільове призначення: 1.13.2 - землі житлової забудови і комерційного використання. Площа: 0.2506 га; Кадастровий номер: 7310136300:03:004:0047, комунальна власність, цільове призначення: 03.15 - землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Площа: 0.1182 га; кадастровий номер: 7310136300:03:004:0046, комунальна власність, цільове призначення: 03.15 - землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Площа: 0.2684 га; кадастровий номер: 7310136300:03:004:0048, приватна власність, цільове призначення: 03.15 - землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Площа: 0.0836 га.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
9. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
10. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним укладеного між Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" 09.02.2015 договору оренди землі №9301 площею 0,1182 га (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0047), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. О. Суворова, 2-Б.
11. Статтею 215 Цивільного кодексу України обумовлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
12. Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
13. Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні заявлених на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій установили, що на момент укладення Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" договору оренди землі №9301, спірна земельна ділянка, площею 0,1182 га (кадастровий номер 7310136300:03:004:0047), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. О. Суворова, 2-Б, не відносилась до земель державної власності та не перебувала у користуванні позивача, натомість власником такої земельної ділянки на час укладення спірного договору була та станом на час розгляду справи є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
14. За змістом статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
15. Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
16. В силу приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
17. Статтею 124 Земельного кодексу України унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
18. Господарськими судами установлено, що спірний договір оренди укладено на підставі рішення Чернівецької міської ради №1472 від 25.12.2014, яким ТОВ "Фенікс Інвест" надано в оренду, зокрема спірну земельну ділянку на вул. Суворова, 2-Б, площею 0,1182 га для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями. Доказів скасування такого рішення матеріали справи не містять.
19. За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
20. Відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
21. Як установили суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про розмежування земель державної та комунальної власності у м. Чернівці, а земельна ділянка площею 0,1182 га кадастровий номер 7310136300:03:004:0047 розташована у межах населеного пункту (м. Чернівці), відтак Чернівецька міська рада мала право на розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі, й на укладення спірного договору оренди.
22. Також судами установлено, що на момент укладення відповідачами спірного договору оренди землі, земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:03:004:0047 не відносилась до земель державної власності та не перебувала у користуванні позивача, натомість власником такої земельної ділянки на час укладення спірного договору була та станом на час розгляду справи є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, підтвердженням чому є інформація, яка містяться у Державному земельному кадастрі України.
23. Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 розпорядився землями оборони, які відносяться до державної власності, чим порушив право позивача на постійне користування земельною ділянкою. На підтвердження таких обставин позивач посилається на дані бухгалтерського обліку (відомість про наявність та використання земельних ділянок, відомість щодо розбіжностей в обліку земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по КЕВ м. Чернівці станом на 01.04.2018), згідно яких вказана земельна ділянка не вибула з користування позивача та є частиною земель, що включені до Державного акту.
24. Водночас, як зазначалось вище, земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:03:004:0047, яка передана в оренду за спірним договором оренди землі, перебуває у комунальній власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва та обслуговування житлового комплексу з соціально-культурно-побутовими приміщеннями, власником якої є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2018 №НВ-7302396942018.
25. Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
26. Статтею 194 Земельного кодексу України унормовано, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
27. В силу приписів ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
28. З огляду на вищевикладені приписи законодавства, інформація з Держгеокадстру є належним доказом правового статусу земельної ділянки. Відтак, суди попередніх інстанцій встановили, що після вилучення у позивача земельної ділянки площею 0,7208 га (з якої в подальшому виокремлена земельна ділянка площею 0,1182 га кадастровий номер 7310136300:03:004:0047), що розташована у м. Чернівці по вул. Фрунзе (Суворова), 2 така ділянка вибула з державної власності.
Наведеним вище спростовуються доводи касаційної скарги, викладені в п. 4 даної постанови, які стосуються невірного визначення судами попередніх інстанцій правового статусу земельної ділянки, оскільки зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України.
29. Стосовно доводів позивача про незаконність вилучення земельної ділянки у Чернівецької КЕЧ району, що відбулось без відповідного на те погодження оборонного відомства, колегія суддів зазначає, що господарськими судами досліджено такі обставини вилучення, та встановлено, що пунктом 70 рішення Чернівецької міської ради від 08.07.2004 №493 доповнено пункт 9 додатку 4 до рішення Чернівецької міської ради від 27.06.2002 №43 словами: "Вилучити у Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району Західного-оперативного командування Міністерства оборони України частину земельної ділянки по вул. Фрунзе, 2А площею 0,7208 га за згодою" (підстава: лист-згода від 10.05.2002 №445), а також установлено, що на підставі рішень Чернівецької міської ради від 27.06.2002 №43 та від 08.07.2004 №493 було внесено запис у Державний акт в графі зміни до землекористування про вилучення частини земельної ділянки площею 0,7208 га. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій констатували, що позивачем та прокурором не надано доказів визнання недійсними рішень Чернівецької міської ради від 27.06.2002 №43 та від 08.07.2004 №493.
30. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність доводів позивача щодо відсутності у Чернівецької міської ради повноважень на передачу в оренду спірної земельної ділянки з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували порушення Чернівецькою міською радою встановленого відповідно до норм чинного законодавства порядку надання земельної ділянки в оренду, що перебуває в комунальній власності.
31. Крім того, судами установлено, що на орендованій земельній ділянці розташований завершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок з торговельно-розважальним комплексом, що підтверджується листом Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації від 06.07.2018 №1195. Такий житловий будинок введено в експлуатацію та зведено на замовлення відповідача 2.
32. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
33. Виходячи з підстав та предмету заявленого позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не призведе до реального повернення земельної ділянки, яка є об'єктом оспорюваного договору оренди земельної ділянки, у державну власність, з огляду на правові наслідки недійсності правочину, встановлені у статті 216 Цивільного кодексу України, а також те, що позивач не є стороною спірного правочину.
34. Враховуючи встановлені вище обставини, суди також обгрунтовано послались на практику Європейського суду з прав людини в контексті необхідності встановлення сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод , а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та зазначили, що визнання недійсним договору оренди землі від 09.02.2015 №9301 призведе до порушення принципу пропорційності та невиправдано позбавить відповідача-2 права на мирне володіння майном.
35. Колегія суддів враховує доводи касаційної скарги щодо того, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доповненням до апеляційної скарги та не враховано судові рішення у справі 926/844/18, предметом спору в якій було визнання недійсним рішення Чернівецької міської ради від 08.07.2004 №493, яке стало передумовою для розпорядження земельною ділянкою військового містечка № 1 у м. Чернівці третіми особами, однак відхиляє їх з огляду на таке.
В силу приписів ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові помилково не зазначив про прийняття чи відхилення таких доповнень, однак, матеріали справи свідчать про те, що вони надійшли на адресу апеляційного суду з порушенням строку на апеляційне оскарження, без відповідного клопотання про його поновлення, а тому, враховуючи приписи ст. 118 ГПК України, такі доповнення апеляційним судом мали бути залишені без розгляду. Однак, такі порушення норм процесуального права не призвели до прийняття незаконного рішення.
36. Стосовно аргументів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки не надано оцінки кожному аргументу, наведеному позивачем, колегія суддів зазначає таке.
37. В силу положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
38. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, та вважає, що їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Щодо судових витрат
40. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2018 у справі №926/1059/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.