Справа № 344/4288/19
Провадження № 1-кс/344/2481/19
13 березня 2019 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12018090010004088 від 10/11/2018, -
встановив:
в клопотанні зазначено, що 10/11/2018 під час користування скаржником транспортним засобом працівниками УПП в м. Івано-Франківську, після подання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Sharan САЕ354130 було вилучено автомобіль і свідоцтво про його реєстрацію з підстав виявлення ознак підроблення відповідного свідоцтва. Досудове розслідування триває понад 5 місяців, автомобіль зберігається на відкритому майданчику. Скаржник звертався до органу досудового розслідування із клопотаннями про передання йому автомобіля. Автомобіль визнано речовим доказом. Скаржник просив суд зобов?язати слідчого передати на відповідальне зберігання відповідний автомобіль.
В судове засіданні скаржник та його адвокат не прибули.
Слідчий не з'явився в судове засіданні.
21/02/2019 складено витяг з ЄРДР, відповідно до змісту якого до відповідного реєстру внесено відомості про використання скаржником автомобіля і свідоцтва про його реєстрацію, що містить ознаки підроблення.
22/02/2019 органом Національної поліції повідомлено адвоката скаржника про те, що автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію визнано речовими доказами, остаточне процесуальне рішення в кримінальному провадженні не ухвалено.
Відповідно до змісту скарги спірний автомобіль не належить на будь-якому речовому праві скаржникові, право власності на спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4 . В скарзі вказано, що скаржник придбав спірний автомобіль, однак суду не надано жодного доказу на встановлення відповідної обставини.
Однак в ст.ст. 23, 95 КПК України вказано, що суд безпосередньо досліджує докази, під час судового розгляду кримінального провадження.
Разом з цим в скарзі вказано, що скаржник не сплатив грошові кошти за придбання спірного автомобіля і прийняв на себе обов?язок здійснити відповідну дію в майбутньому.
При цьому в скарзі не зазначено на наявність домовленості щодо придбання автомобіля безпосередньо у його власника чи його представника, повноваження якого посвідчено у спосіб, що передбачений законом.
У ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті його розгляду. До вказаного часу докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
До завершення розгляду кримінального провадження по його суті все ще зберігається необхідність здійснити процесуальні дії з відповідним речовим доказом.
Визнання тимчасово вилученого майна речовим доказом змінює його процесуально-правову природу і правове регулювання відносин щодо утримання відповідного майна.
Документи з ознаками підроблення та визнані речовим доказом не підлягають поверненню.
Крім цього в КПК України передбачено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок, спосіб зберігання вилученого майна визначено в наказі Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125.
Отже законом визначено відповідальних осіб за збереження вилученого майна, порядок його зберігання.
Тому не може бути зобов'язано слідчого вирішити долю речового доказу за обставин надання законом такої компетенції іншому уповноваженому суб'єкту в порядку ст. 100 КПК України.
В п. 3 ст. 26 КПК України вказано, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Будь-якого неправомірного втручання у права, передбачені в ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не здійснюється, оскільки було визнано автомобіль в якості речового доказу, що є безпосереднім засобом вчинення кримінального правопорушення, відповідні дії здійснено на основі положення кримінального-процесуального закону, такі дії мають легітимну мету, що виправдана інтересами досудового слідства, а тому здійснюються в інтересах суспільства.
В клопотанні заявника повинну було бути враховано, що Європейський суд з прав людини вказав, що елементом, передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі «Бентем проти Нідерландів» від 23 жовтня 1985 року, заява № 8848/80, п. 32).
Заявник не довів перед судом обставину належності йому будь-якого речового права на спірний речовий доказ.
Відповідно до ст. ст. 7, 22 КПК України обвинувачення підтримується прокурором, а відповідно до ст. 23, 95 КПК України суд безпосередньо досліджує докази, під час судового розгляду кримінального провадження.
Отже до ухвалення остаточного рішення в кримінальному провадженні може бути здійснено прокурором або судом у відповідній процесуальній формі.
Відповідно до зазначеного суд, -
постановив:
в скарзі ОСОБА_3 про зобов?язання слідчого ОСОБА_5 передання скаржнику на відповідальне зберігання автомобіля Volkswagen Sharan САЕ354130 відмовити.
Відповідно до ст. 309 КПК України ухвала не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1