Справа № 523/13791/18
Провадження №2/523/1477/19
"26" лютого 2019 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді- Дяченко В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Правди Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів -
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 08.02.2018 року у розмірі - 75762 гривень, суми процентів за користування позикою у розмірі 7152,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 909 гривень, три відсотка річних за прострочення повернення суми боргу за договором позики у розмірі 1232,00 гривень.
Позов мотивується тим, що 08.02.2018 року позивач надав відповідачу позику у розмірі 2700 доларів США, на підтвердження якої відповідач написала розписку про отримання зазначеної суми позики та строк повернення позики - 08.03.2018 року. Однак у зазначений строк позика не повернута, відповідач уникає від добровільного повернення коштів.
В судове засідання сторони не зявились, повідомлені належним чином про дату, час та місце засідання.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі , згоден на заочний розгляд справи.
Відповідач не надала суду відзиву та заяв про розгляд справи без її участі.
Суд застосував заочний розгляд справи.
Судом встановлено:
08.02.2018 року позивач надав відповідачу позику у розмірі 2700 доларів США, на підтвердження якої відповідач написала розписку про отримання зазначеної суми позики та строк повернення позики - 08.03.2018 року (а.с.11).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який засвідчує передачу наймодавцем певної грошової суми.
У даному випадку підтвердженням укладання договору позики між сторонами є розписка, датована 08.02.2018 року, з якої вбачається факт отримання відповідачем 2700 доларів США від позивача (позикодавця).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.611 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі ч. 1 с. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо грошове зобов'язання визначено в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день здійснення платежу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками розміру процентів за користуванням позикою у сумі 7152,00 грн., суми інфляційних витрат в розмірі 909,00 грн., сумою 3-х % річних 1232,00 грн.
За встановлених у судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд вважає вимоги позивача законними й обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 5,6,10, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , суму боргу за договором позики від 08.02.2018 року у розмірі - 75762 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , суму процентів за користування позикою у розмірі 7152,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , суму інфляційних витрат у розмірі 909 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , 3 відсотків річних за прострочення повернення суми боргу за договором позики у розмірі 1232,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 850,55 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 - ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 01.03.2019 року.
Суддя: