ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1
Справа № 210/47/19
Провадження № 2/210/817/19
іменем України
"11" березня 2019 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що тривалий час пропрацював на підприємстві відповідача, а саме з 12.05.1998р. по 12.07.2013р. на посаді підземним прохідником на ш. «Родіна» ВО «Кривбасруда» - надалі ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». 12.07.2013р. був звільнений з підприємства за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію по ст. 38 КЗпП України.
07.02.2015 року Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини (протокол № 295) встановлено ТРИ професійні захворювання за діагнозами:
- Радикулопатія попереково-крижова справа та шийна, переважно зліва, рецидивуючий перебіг, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, мьязово-тонічним синдромом, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плече лопаткового пері артрозу (першого - другого ст..) та остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів, стійкий больовий синдром;
-Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.);
-Нейросенсорна приглухуватість першого ст..( з легким зниженням слуху).
В пункті 17 Акту розслідування профзахворювання встановлено, що причиною отримання являється, перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме:
-Аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3 з вмістом кристалічного кремнію діоксину (SiO2) у пилу від 10% до 70% -5.0 при гранично допустимій до 2,0;
-Шум, еквівалентний рівень звуку в дБ: 102 при гранично допустимому до 80 дБ;
-Важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщюється вручну - 45 кг. При гранично допустимій до 30 кг.;
-Робоча поза у похилому положенні 519 градусів при гранично допустимій до 25 градусів;
-Нахили корпуса, кількість за зміну: 226 раз при гранично допустимих до 100 разів.
Від отриманих професійних захворювань та наслідків визваних від них позивач переносе моральні страждання та переживання.
Висновком медико-соціально експертною комісією позивачу первинно 11.07.2013р. було встановлено 60% втрати професійної працездатності з яких 35% - по радикулопатії; 20% - по хронічному бронхіту та 5% - по нейросенсорній приглухуватості. Також встановлена 3 група інвалідності. 17.07.2014р. безстроково встановлено 60% втрати професійної працездатності з тією ж групою інвалідності.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 170000 грн.
Сторони в судове засідання не викликались.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Так, у відзиві, поданому представником відповідача, зазначено, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач не надав належних доказів в обґрунтування позовних вимог. Крім того зазначає, що позивач також працював на інших підприємствах протягом 10 років, де також міг отримати ушкодження здоров'я.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що позивач працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища протягом 15 років 11 місяців, зокрема на підприємстві відповідача з 12.05.1998р. по 12.07.2013р. підземним прохідником.
З акту розслідувань причин виникнення професійного захворювання за формою П-4 від 08.05.2013 року (а.с. 12-13) встановлено виникнення у позивача хронічного професійного захворювання:
- Радикулопатія попереково-крижова справа та шийна, переважно зліва, рецидивуючий перебіг, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, мьязово-тонічним синдромом, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плече лопаткового пері артрозу (першого - другого ст..) та остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів, стійкий больовий синдром;
-Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.);
-Нейросенсорна приглухуватість першого ст..( з легким зниженням слуху).
В пункті 17 Акту розслідування профзахворювання встановлено, що причиною отримання являється, перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме:
-Аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3 з вмістом кристалічного кремнію діоксину (SiO2) у пилу від 10% до 70% -5.0 при гранично допустимій до 2,0;
-Шум, еквівалентний рівень звуку в дБ: 102 при гранично допустимому до 80 дБ;
-Важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщюється вручну - 45 кг. При гранично допустимій до 30 кг.;
-Робоча поза у похилому положенні 519 градусів при гранично допустимій до 25 градусів;
-Нахили корпуса, кількість за зміну: 226 раз при гранично допустимих до 100 разів.
Крім того, згідно п. 18 Акту, запропоновано начальнику дільниці №7 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» забезпечити постійний контроль за застосуванням малої механізації при переміщенні вантажів в підземних умовах шахти, засобів провітрювання, гасіння шуму гірничошахтного устаткування, засобів індивідуального захисту органів дихання та слуху підземними гірниками очисних забоїв.
Висновком медико-соціально експертною комісією позивачу первинно 11.07.2013р. було встановлено 60% втрати професійної працездатності з яких 35% - по радикулопатії; 20% - по хронічному бронхіту та 5% - по нейросенсорній приглухуватості. Також встановлена 3 група інвалідності. 17.07.2014р. безстроково встановлено 60% втрати професійної працездатності з тією ж групою інвалідності (а.с. 14,15,16,17).
Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання про зобов'язання позивача надати повну інформацію за раніше поданим аналогічним позов, провадження по якому було закрито. Так, позивач у своїй позовній заяві повідомив, що звертався з аналогічним позовом, але справа була закрита, а отже судові рішення з аналогічного предмету спору відсутні. Крім того, відповідачем не було подано клопотання про витребування існуючих судових рішень, а також не було подано відповідні докази у вигляді судового рішення, що має значення для вирішення справи. Крім того, процесуальна дія у вигляді зобов'язання судом учасника процесу надати відповідні докази чинним ЦПК не передбачені. У відповідності до ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Отже, надані позивачем докази підтверджують, що ушкодження здоров'я у вигляді отримання професійного захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов'язків на підприємстві відповідачів.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.
При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються чисельними медичними виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2, що містяться в матеріалах справи.
При вирішенні спору в частині відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв'язку з захворюванням були заподіяні моральні та фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації фізичних і професійних можливостей, погіршилися відносини з оточуючими людьми, змінився звичайний спосіб життя.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв'язку. Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов'язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов'язаного зі спричиненням моральної шкоди.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків.
Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз'яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 60000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.
Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191307, 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а) на користь ОСОБА_2, 05.02.1961 р. н., ІНН НОМЕР_1, суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191307, 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: В. Є. Сільченко