13 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/221/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 16 листопада 2018 року № ВЛ 498/405/НП/ПД/НПТД-ФС.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі направлення про проведення інспекційного відвідування від 02.08.2018 №978 посадові особи відповідача 25.10.2018 не змогли провести інспекційне відвідування магазину «De Salito», який знаходиться за адресою: місто Луцьк, проспект Волі, 1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, про що було складено акт за № ВЛ 498/405/НП/ПД/НП.
03 серпня 2018 року інспектором праці ОСОБА_2 винесена вимога про надання/поновлення документів за № ВЛ 498/405/ПД, якою зобов'язано позивача у строк до 10:00 25 жовтня 2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: трудові договори із найманими працівниками та повідомлення про прийняття працівника на роботу поданих до ДФС.
16 листопада 2018 року відповідачем винесено оскаржувану постанову № ВЛ 498/405/НП/ПД/НПТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою у зв'язку з порушенням позивачем статті 265 КЗпПУ, а саме за не надання документів за вимогою інспектора від 03.08.2018 № ВЛ 498/405/ПД у строк до 25 жовтня 2018 року, ведення яких передбачено законодавством про працю, накладено штраф в розмірі 372 300 грн.
Проте, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, прийнятою з порушенням законодавства та просила суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, проте 05.03.2019 за вх. №3274/19 відповідачем подано заяву про визнання позову в порядку статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 02.08.2018 №978 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, занятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2 03 серпня 2018 року винесено вимога про надання/поновлення документів за № ВЛ 498/405/ПД, якою зобов'язано позивача у строк до 10:00 25 жовтня 2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: трудові договори із найманими працівниками та повідомлення про прийняття працівника на роботу поданих до ДФС.
25 жовтня 2018 року інспектором праці ОСОБА_2 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування магазину «De Salito», який знаходиться за адресою: місто Луцьк, проспект Волі, 1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 Однак інспекційне відвідування не було проведено у зв'язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, про що було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування за № ВЛ 498/405/НП/ПД/НП.
16 листопада 2018 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Волинській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 25 жовтня 2018 року №ВЛ 498/405/НП/ПД/НП, виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ВЛ 498/405/НП/ПД/НПТД-ФС, згідно з якою накладено на позивача штраф в сумі 372 300 грн.
Підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, слугував акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.10.2018.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України, ч.ч. 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» врегульований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17липня 2013 року (надалі - Порядок №509).
Згідно цього Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються посадовими особами Держпраці на підставі акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.
Отже, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 Кодексу законів про працю України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України .
В даному випадку, відповідачем був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.10.2018 (а. с. 15-18).
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, який набрав чинності 16 травня 2017 року (на далі - Порядок №295).
Пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Порядок № 295) визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, з урахуванням положень абзаців 2 та 6 даної статті визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Отже, відповідно до наведених норм, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абз. 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, є створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку № 295.
Створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об'єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставо для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов'язаного із створенням перешкод.
Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування через ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, без виявлення ознак перешкоджання об'єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись достатньою самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абз. 6 частини 2 статті 265 КЗпП України (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні).
Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що позивач в період з 19.07.2018 по 13.12.2018 перебувала за межами України (лист Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України від 06.02.2019 №0.184-4905/0/15). Вказаний факт не може розцінюватись як створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування.
Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Відтак, з врахуванням встановлених обставин справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Волинській області № ВЛ 498/405/НП/ПД/НПТД-ФС від 16 листопада 2018 року є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» також встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 723 грн. згідно квитанції №38625510 від 31.01.2019.
З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що відповідачем визнано заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 50% сплаченого судового збору, що складає 1861,50 грн. (3 723 грн. х 50 %), а решти 50% сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України
Керуючись статтями 142, 194, 241-246, 250 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 39810267) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ВЛ 498/405/НП/ПД/НПТД-ФС від 16 листопада 2018 року.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, Волинська область, місто Луцьк, провулок Гнідавський, 2, податковий номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 39810267) 1 861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одна) гривень 50 копійок понесених витрат по сплаті судового збору.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (43000, Волинська область, місто Луцьк, провулок Гнідавський, 2, податковий номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до Волинського окружного адміністративного суду відповідно до квитанції №38625510 від 31.01.2019, що складає 1 861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одна) гривень 50 копійок.
Оригінал квитанції №38625510 від 31.01.2019 залишити в матеріалах справи №140/221/19.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк