Рішення від 13.03.2019 по справі 120/90/19-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 березня 2019 р. Справа № 120/90/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним розпорядження Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №17 від 30.08.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію у відповідності до п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням пільгового стажу 21 рік, починаючи з 02.08.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки має 21 рік стажу роботи дояркою. Однак, розпорядженням №17 від 30.08.2018 їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували факт виконання норм обслуговування кількості тварин.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

У встановлені строки позивачем усунуті недоліки вказані в ухвалі суду від 18.01.2019.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, копію ухвали про відкриття провадження отримав 25.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В силу ч. 4 ст. 124 КАС України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 працювала дояркою у КСП «Дружба», ТОВ «Осіївське» з 1988 року по 1992 рік та з 1995 року по 2010 рік.

ОСОБА_2 надані письмові пояснення, завірені Головою комісії з припинення ТОВ «Осіївське» ОСОБА_3, в яких зазначено, що вона працювала разом з дояркою ОСОБА_1 в ТОВ «Осіївське» в період з 1989 року по 2006 рік на посаді зоотехніка. Керівництвом ТОВ розроблялись норми обслуговування корів для доярок: 25 голів для ручного доїння та 50голів для машинного доїння. Ці норми доводились кожній доярці під розписку. Дояркою ОСОБА_1 норми обслуговування корів виконувались, це було підтверджено первинними документами, строк зберігання яких 2 роки.

Письмові пояснення надані ОСОБА_4, завірені Головою комісії з припинення ТОВ «Осіївське» ОСОБА_3, з яких вбачається, що вона працювала разом з дояркою ОСОБА_1 на одній і ті ж самій молочно-товарній фермі №3 в с. Мала Киріївка та МТФ №2 в с. Осіївка в ТОВ «Осіївське». Зазначає, що норми виробітку, які доводились керівництвом 25 голів для ручного доїння та 50 голів для машинного доїння ОСОБА_1 виконувались. Це підтверджувалось табелями обліку, які велись регулярно.

У трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено, що вона перевищувала встановлений мінімум трудової участі, а саме:

- за 1988 рік - вироблених людиноднів за рік - 307, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1989 рік - вироблених людиноднів за рік - 317, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1990 рік - вироблених людиноднів за рік - 317, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1991 рік - вироблених людиноднів за рік - 312, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1992 рік - вироблених людиноднів за рік - 178, при встановленому мінімумі - 100;

- за 1995 рік - вироблених людиноднів за рік - 293, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1996 рік - вироблених людиноднів за рік - 282, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1997 рік - вироблених людиноднів за рік - 297, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1998 рік - вироблених людиноднів за рік - 278, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1999 рік - вироблених людиноднів за рік - 297, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2000 рік - вироблених людиноднів за рік - 313, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2001 рік - вироблених людиноднів за рік - 323, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2002 рік - вироблених людиноднів за рік - 308, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2003 рік - вироблених людиноднів за рік - 310, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2004 рік - вироблених людиноднів за рік - 304, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2005 рік - вироблених людиноднів за рік - 302, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2006 рік - вироблених людиноднів за рік - 309, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2007 рік - вироблених людиноднів за рік - 292, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2008 рік - вироблених людиноднів за рік - 272, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2009 рік - вироблених людиноднів за рік - 299, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2010 рік - вироблених людиноднів за рік - 282, при встановленому мінімумі - 250.

Таким чином, маючи стаж роботи дояркою понад 20 років, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За результатами розгляду даної заяви, відповідач розпорядженням №17 від 30.08.2018 відмовив ОСОБА_1 у призначені пенсії на пільгових умовах.

Мотивами вказаної відмови слугувало те, що немає законних підстав для призначення пенсії, оскільки період роботи з 01.01.1992 по 30.30.05.1992 та з 01.05.1994 по 31.12.2010 в ТОВ «Осіївське» зарахувати до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення немає підстав через відсутність первинних документів, які б підтверджували факт виконання норм обслуговування кількості тварин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.

Згідно з статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (Порядок № 637).

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку № 637 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (Порядок № 22-1).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, на час звернення з заявою до відповідача позивач мала достатній стаж (більше 20 років на роботах дояркою), для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «Д» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та який підтверджений трудовою книжкою.

Водночас, як слідує із відмови відповідача у призначені пільгової пенсії позивачу, єдиною підставою для не зарахування до пільгового стажу періоду її роботи дояркою з 01.01.1992 по 30.05.1992 та з 01.05.1994 по 31.12.2010 в ТОВ «Осіївське», слугувала відсутність первинних документів, які б підтверджували факт виконання норм обслуговування кількості тварин.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначав порядок встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до цього нормою обслуговування належить вважати певну кількість голів корів або свиней, закріплених за робітницею, яку вона зобов'язана обслужити упродовж установленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно-технічних умовах. А відтак, ураховується виконання норм обслуговування, встановлених на рівні, не нижчому від технічно обґрунтованих норм. В свою чергу, до технічно обґрунтованих норм належать: типові міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми обслуговування, затверджені в установленому порядку; норми обслуговування, встановлені на підставі типових міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативів часу на окремі роботи (операції) з урахуванням організаційно-технічних умов обслуговування великої рогатої худоби і свиней у цьому господарстві. Відповідно, саме адміністрація господарства подає до органу Пенсійного фонду довідку про стаж роботи дояркою (оператором машинного доїння), свинаркою-оператором і про виконання встановлених норм обслуговування.

Разом з тим, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтвердних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на відповідних підприємствах, де працювала позивач, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем повний робочий день робіт за посадою доярка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.

Також суд враховує ту обставину, що колегією Міністерства сільського господарства Української РСР 30.01.1973 прийнято Рекомендації, які були надіслані відділам агропромислового розвитку районів, відповідно до яких в кожному сільськогосподарському підприємстві мали бути розроблені свої норми обслуговування тварин в залежності від умов праці та обслуговування, а рекомендовані Міністерством норми виробітку і обслуговування тварин, в залежності від механізації, зокрема корів 16-30 голів. Нормативно-правових документів щодо встановлення єдиних норм обслуговування тварин не існує. Вони встановлювалися самостійно господарствами.

Згідно довідки №4 від 10.01.2019 Комунального підприємства «Бершадський трудовий архів», встановлено, що на зберігання до архіву не надходили первинні документи про обслуговування кількості корів дояркою ОСОБА_1 за період її роботи з 1992 по 2010 роки включно в ТОВ «Осіївське» с. Осіїївка Бершадського району Вінницької області.

Разом з тим, відсутність документів первинного обліку обслуговування тварин, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтвердних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на відповідних підприємствах, де працювала позивач, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання ОСОБА_1 робіт за посадою доярка.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів встановлення в колгоспах та товаристві, де працювала позивач, норм обслуговування тварин. Окрім того, доказів притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання норм обслуговування відповідачем не надано, також такі відомості відсутні і в трудовій книжці позивача.

А відтак, посилання представника відповідача на те, що позивач не виконувала норми обслуговування є безпідставними та є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції позивача.

При цьому, суд відмічає, що Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками - операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, на який посилається відповідач, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків).

Крім того, ОСОБА_2 надані письмові пояснення, завірені Головою комісії з припинення ТОВ «Осіївське» ОСОБА_3, в яких зазначено, що вона працювала разом з дояркою ОСОБА_1 в ТОВ «Осіївське» в період з 1989 року по 2006 рік на посаді зоотехніка. Керівництвом ТОВ розроблялись норми обслуговування корів для доярок: 25 голів для ручного доїння та 50голів для машинного доїння. Ці норми доводились кожній доярці під розписку. Дояркою ОСОБА_1 норми обслуговування корів виконувались, це було підтверджено первинними документами, строк зберігання яких 2 роки.

Також, надані письмові пояснення ОСОБА_4, завірені Головою комісії з припинення ТОВ «Осіївське» ОСОБА_3, з яких вбачається, що вона працювала разом з дояркою ОСОБА_1 на одній і ті ж самій молочно-товарній фермі №3 в с. Мала Киріївка та МТФ №2 в с. Осіївка в ТОВ «Осіївське». Зазначає, що норми виробітку, які доводились керівництвом 25 голів для ручного доїння та 50 голів для машинного доїння ОСОБА_1 виконувались. Це підтверджувалось табелями обліку, які велись регулярно.

Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено, що вона перевищувала встановлений мінімум трудової участі, а саме:

- за 1988 рік - вироблених людиноднів за рік - 307, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1989 рік - вироблених людиноднів за рік - 317, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1990 рік - вироблених людиноднів за рік - 317, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1991 рік - вироблених людиноднів за рік - 312, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1992 рік - вироблених людиноднів за рік - 178, при встановленому мінімумі - 100;

- за 1995 рік - вироблених людиноднів за рік - 293, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1996 рік - вироблених людиноднів за рік - 282, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1997 рік - вироблених людиноднів за рік - 297, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1998 рік - вироблених людиноднів за рік - 278, при встановленому мінімумі - 250;

- за 1999 рік - вироблених людиноднів за рік - 297, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2000 рік - вироблених людиноднів за рік - 313, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2001 рік - вироблених людиноднів за рік - 323, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2002 рік - вироблених людиноднів за рік - 308, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2003 рік - вироблених людиноднів за рік - 310, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2004 рік - вироблених людиноднів за рік - 304, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2005 рік - вироблених людиноднів за рік - 302, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2006 рік - вироблених людиноднів за рік - 309, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2007 рік - вироблених людиноднів за рік - 292, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2008 рік - вироблених людиноднів за рік - 272, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2009 рік - вироблених людиноднів за рік - 299, при встановленому мінімумі - 250;

- за 2010 рік - вироблених людиноднів за рік - 282, при встановленому мінімумі - 250.

Таким чином, позивач відпрацювала в повному обсязі кількість відпрацьованих людино-днів за рік.

На посаді доярки позивач працювала протягом усіх календарних днів з повним робочим тижнем, отримуючи повну заробітну плату за виконану роботу.

Наявні у справі докази підтверджують обставини, з якими пов'язане виникнення у позивача права на зарахування її пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Відтак, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо не зарахування позивачу пільгового стажу за умови відсутності первинних документів виконання норм обслуговування тварин, оскільки усі вищенаведені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивачки права на пенсію згідно п. «Д» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, підтвердженням (доказом) того, що позивач працювала повний робочий день дояркою (оператором машинного доїння) в колгоспі та інших підприємствах сільського господарства більше 20 років є записи в її трудовій книжці і не потребує інших способів доведення цього факту.

Таким чином, усі вищенаведені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивача права на пенсію згідно підпункту п. «Д» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивачем надано докази, які не спростовані відповідачем, про те, що вона має право на призначення пенсії з підстав, передбачених підпункту 5 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. «Д» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак, відповідачем протиправно не враховано пільговий стаж за період роботи з 01.01.1992 по 30.05.1992 та з 01.05.1994 по 31.12.2010 в ТОВ «Осіївське» та відмовлено у призначенні такої пенсії.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі шляхом визнання протиправною відмову Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з моменту подання заяви.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним розпорядження Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області №17 від 30.08.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням пільгового стажу 21 рік, починаючи з 02.08.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (24457, Вінницька область, Бершадський район, с. Мала Киріївка, вул. Солтановського, 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Відповідач: Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Героїв України, 23, код ЄДРПОУ 40382655)

Суддя Комар Павло Анатолійович