Справа № 199/9899/18
(1-кс/199/562/19)
05.03.2019 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого, про накладення арешту на нерухоме майно,
05 березня 2019 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з відповідним прокурором про накладення арешту на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтовується тим, що 15.03.2018 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу - ОСОБА_4 (свідоцтво № 8660). при виконанні функцій державного реєстратора, відповідно до Закону України "Про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, шляхом відкриття Розділу в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вчинено дії з державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, яке розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Чернівецька 45. на підставі рішення виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 598/1 від 17.10.1990 року, за громадянином , який був допитаний в якості свідка (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 06 березня 2001 року Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області).
Відповідно інформації з Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів, засідання виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 17 жовтня 1990 року, не відбулося, у зв'язку з чим, будь-яких рішень вищезазначеного виконавчого комітету від 17 жовтня 1990 року, не існує.
Крім того, на виконання запиту процесуального керівника у кримінальному провадженні, надано засвідчену, належним чином, копію рішення виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська за № 598/1 «Об изменении наименования производственного кооператива “Призвание” по бытовому обслуживанию населения», яке не має жодного відношення до підстав виникнення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна.
Вищезазначене свідчить про використання невстановленою особою підробленого документу з метою отримання права на об'єкт нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Чернівецька 45, а також про наявність в діях невстановленої особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування було проведено допит із свідком, який пояснив, що у березні 2018 року він познайомився з чоловіком, віком, приблизно 45 років, через свою цивільну дружину ОСОБА_5 , який представився як ОСОБА_6 з прізвиськом “ ОСОБА_7 ”, в ході розмови з яким, останній запропонував йому заробити гроші шляхом підписання певних документів купівлі-продажу. Метою підписання даних документів було те, що він повинен був продати нерухоме майно іншій особі, яка була допитана в якості свідка, яке саме, йому не відомо, на що він погодився та ОСОБА_6 попрохав його приїхати до нотаріуса з метою підписання документів. Особа пояснила, що йому до цих пір не відомо, яке він майно передав іншій особі, та з впевненістю каже, що дане нерухоме майно йому ніколи не належало.
Крім того, у подальшому, а саме 26.03.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_4 проведено реєстраційні дії з посвідченням права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна іншої особи, яка була допитана в якості свідка на підставі двох договорів купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно державним реєстратором за номером 40326663 від 27.03.2018 11:30:03 зареєстровано договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку №107 від 26.03.2018 та договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку № 108 від 26.03.2018, як підстава виникнення права приватної власності іншої особи, яка була допитана в якості свідка.
Так, під час досудового розслідування був допитаний інший свідок, який пояснив, що дії з укладання договорів купівлі продажу 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно виконувались ним безпосередньо, на прохання чоловіка на ім'я ОСОБА_6 прізвисько « ОСОБА_7 », який на протязі двох років періодично відвозив свідка до офісу нотаріуса, що розташований у підвальному приміщенні в центрі міста, де останнім підписувалась документація, зміст якої свідкові не відомий. За вказану послугу свідок отримував грошову винагороду. Підписання документів у нотаріуса, як правило, відбувалось у присутності другої людини. Після підписання документів свідкові та його знайомому, надані грошові кошти чоловіком на ім'я ОСОБА_6 прізвисько « ОСОБА_7 ».
Разом з тим вказаним свідком надані покази щодо земельної ділянки для обслуговування вказаного домоволодіння, за якими у жодних документах, які стосуються набуття право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а саме у клопотанні до міського голови про передання йому, безоплатно у власність, земельної ділянки; у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших документах, з якими було його ознайомлено під час допиту, свій підпис він не ставив, бачив їх вперше, та про що йдеться в даних документах, він не знає.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . під кадастровим номером 1210100000:01:042:0034. первісно була зареєстрована за іншою особою, яка була допитана в якості свідка.
У подальшому 14.12.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_4 виконані реєстраційні дії з посвідчення правочину купівлі - продажу земельної ділянки за вказаним кадастровим номером з реєстрацією права приватної власності за ОСОБА_8 ( рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44611285 від 14.12.2018 11:19:44), яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником земельної ділянки під кадастровим номером 1210100000:01:042:0034 на дату складення клопотання.
Враховуючи той факт, що право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:042:0034, площею 0,0205 по АДРЕСА_1 набуто на підставі підробних документів, сама земельна ділянка є предметом вчинення кримінального правопорушення, а також має суттєве значення у даному кримінальному провадженні, з метою запобігання будь-якими особами та будь-яким способом її подальшому перепродажу добросовісному покупцю, відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, слідчим заявлено клопотання про накладення арешту на земельну ділянку.
Прокурор у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, на задоволенні клопотання наполягав.
З метою забезпечення арешту майна, суд розглядає вказане клопотання, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, тобто без повідомлення власника майна.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як визначено ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
За ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Предмети, що матеріальні об'єкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог ст. 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна єп. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - збереження речових доказів.
Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.
Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Зокрема, арешт переліченого майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
На підставі викладеного, клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, суд,
Клопотання слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Заборонити будь-яке відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:042:0034, площею 0,0205, яка розташована по АДРЕСА_1 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1