м. Вінниця
01 березня 2019 р. Справа № 120/4649/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк А.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко А.В.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Кудрик Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)
до: Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (код ЄДРПОУ 41247096, вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, Вінницька область, 21009)
про: визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач, Вінницьке приміське ОУПФУ Вінницької області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що йому призначена пенсія з 05.08.2000 року. З моменту призначення пенсії позивач перебував на обліку за місцем своєї реєстрації, а саме в Управлінні пенсійного фонду України у м. Кіровське Донецької області.
З 01.02.2018 року ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу в Управлінні соціального праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації.
Крім того, відповідно до Довідки № 1544 від 12.07.2018 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Вінницькому приміському ОУПФУ Вінницької області. Разом з цим, відповідно до Довідки від 21.07.2018 року АТ КБ «Приватбанк», до взяття на облік у Вінницькому приміському ОУПФУ Вінницької області 01.02.2018 року, останні надходження пенсії ОСОБА_1 було здійснено у лютому 2016 року.
Сума заборгованості з виплати пенсії позивачу за період з березня 2016 року по січень 2018 року становить 127 770,57 грн, що підтверджується довідкою № 90 від 06.08.2018 року. Водночас, згідно до Довідки № 91 від 06.08.2018 року, яка видана відповідачем, сума нарахованої та невиплаченої пенсії складає 62 498,65 грн..
Як вказав позивач, відповідач у відповідь на адвокатські запити фактично відмовив йому у виплаті пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.01.2018 року, посилаючись на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2018 року. Крім того, позивач наголосив, що з невідомих причин Вінницьке приміське ОУПФУ Вінницької області не виплачує йому заборгованість по виплаті пенсії з 01.02.2018 року по сьогоднішній день.
Таку бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії, позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 04.01.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У строк, встановлений судом, представник відповідача надала на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію мотивує тим, що ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні та отримував пенсію з 01.02.2018 року, як внутрішньо переміщена особа з Донецької області.
З 14.06.2016 року (дата набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365) рішення щодо призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) органами Пенсійного фонду України можуть прийматися на підставі копії рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад.
На підставі рішення Комісії по розгляду питань пов'язаних з наданням субсидій, соціальних допомог, компенсацій та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Вінницькій державній адміністрації №5 віл 14.02.2018 року ОСОБА_1 дозволено призначення (відновлення) пенсії з дня звернення до управління Пенсійного фонду, тобто з 01.02.2018 року. Сума нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2018 року становить 62498,95 грн.
Крім того, представник відповідача вказала, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Водночас, представник відповідача звернула увагу на те, що за період з 01.03.2016 року по 31.01.2018 року, рішенням комісії по розгляду питань пов'язаних з наданням субсидій, соціальних допомог, компенсацій та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам не встановлено та не підтверджено виплати за попередні роки.
Таким чином, на думку представника відповідача, не можна стверджувати про вину Вінницького приміського ОУПФУ Вінницької області щодо не виплати сум пенсії до моменту взяття на облік позивача, тобто до 01.02.2018 року.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Вінницькому приміському ОУПФУ Вінницької області, є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 01.02.2018 №0000468008.
У зв'язку з тим, що позивач у період з У зв'язку з тим, що позивач у період з березня 2016 року не отримував призначених пенсійних виплат, він, через свого представника в липня, серпні та у вересні 2018 року звертався до Пенсійного органу із письмовим зверненням про надання інформації щодо причин припинення виплати пенсії та відновлення пенсійних виплат. березня 2016 року не отримував призначених пенсійних виплат, він, через свого представника в липня, серпні та у вересні 2018 року звертався до Пенсійного органу із письмовим зверненням про надання інформації щодо причин припинення виплати пенсії та відновлення пенсійних виплат.
Листами від 06.08.2018 року № 1697/06-30/02, від 17.08.2018 року за № 1784/06-30/07 та Вінницьке приміське ОУПФУ Вінницької області повідомило позивачу про те, що виплата пенсії за спірні періоди буде виплачена в разі прийняття і затвердження відповідного Порядку, що передбачено постановою КМУ №365 від 08.06.2016.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд враховує наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку виплати заборгованості з нарахованої пенсії, як на підставу для не виплати позивачу пенсії за період з 01.03.2016 по 31.01.2018, то суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України", враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.
Суд вважає зазначену позицію неприйнятною, виходячи з такого.
За змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Як свідчить зміст поданого до суду відзиву, пенсійним фондом самостійно вчинено дії щодо виплати пенсії позивачу за період із 01.02.2018 року по 30.06.2018 року. Зокрема, на підставі рішення Комісії по розгляду питань пов'язаних з наданням субсидій, соціальних допомог, компенсацій та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Вінницькій державній адміністрації № 5 віл 14.02.2018 року ОСОБА_1 дозволено призначення (відновлення) пенсії з дня звернення до управління Пенсійного фонду, тобто з 01.02.2018 року. Сума нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2018 року становить 62498,95 грн. Тим самим визнано факт неправомірного припинення виплати позивачу належної йому пенсії. Однак, на час розгляду справи судом пенсія позивача за період із 01.02.2018 року по 30.06.2018 року залишилась не виплаченою.
Таким чином, при вирішенні цієї справи суд застосовує вимоги статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і зобов'язує відповідача виплатити позивачу заборгованість з неправомірно невиплаченої пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.01.2018 року, та із 01.02.2018 року по 30.06.2018 року як неотриманої з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про зобов'язання виплатити пенсію позивачу за спірні періоди, по 30.06.2018 року, оскільки саме за період з 01.03.2016 року по 31.01.2018 року, та із 01.02.2018 року по 30.06.2018 року позивачем належним чином доведено протиправність бездіяльності відповідача та існування заборгованості із виплати пенсії.
Що ж до позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, положенням ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язок пенсійного органу нарахувати компенсацію втрати частини доходів разом із виплатою сум пенсії за минулий час.
При цьому, суд звертає увагу на те, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Таким чином, враховуючи, що обов'язок виплати Вінницьким приміським ОУПФУ Вінницької області компенсації втрати частини доходів прямо встановлений положеннями ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та передбачає її виплату разом із виплатою сум пенсії за минулий час, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, адже можуть мати місце лише у випадку невиконання відповідачем такого обов'язку під час виплати позивачу заборгованості.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, задоволенню не підлягають.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для звернення даного рішення до негайного виконання, оскільки, як слідує зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення про присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.
Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2016 року по 30.06.2018 року.
Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити заборгованість, що нарахована по пенсії ОСОБА_1 за період 01.03.2016 року по 31.01.2019 року в розмірі 127 770,57 грн, відповідно до довідки № 90 від 06.08.2018 року.
Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити заборгованість, що нарахована по пенсії ОСОБА_1 за період 01.02.2018 року по 30.06.2018 року в розмірі 62 498,95 грн, відповідно до довідки № 91 від 06.08.2018 року
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)
Відповідач: Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (код ЄДРПОУ 41247096, вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, Вінницька область, 21009)
Повний текст рішення суду виготовлено: 12.03.2019 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна