Справа № 161/14410/18
Провадження № 2/161/193/19
05 березня 2019 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.
за участю секретаря - Петрової В.О.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, про поділ майна,
11 вересня 2018 року позивач ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Свій позов мотивує тим, що 18 жовтня 2002 року її чоловік придбав у ОСОБА_7 об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку готовністю 55% в с. Зміїнець Луцького району Волинської області по вул.Березовій, 24. 26 грудня 2014 року шлюб між ними розірваний. На даний час виник спір щодо користування цим майном. Просить провести поділ майна подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку, що знаходиться за адресою: с. Зміїнець Луцького району Волинської області по вул.Березовій,24. Судові витрати покласти на відповідача.
На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 18 жовтня 2018 року провадження в даній справі було відкрито.
Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року до участі в розгляді даної справи залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з підстав викладених у ньому, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, не заперечив щодо його задоволення.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, тому справа слухалася в його відсутності по наявних у ній матеріалах.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст. 60 Сімейного кодексу (далі - СК) України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Судом встановлено, що з 03 серпня 1968 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 26 грудня 2014 року.
Згідно із договором купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку від 18 жовтня 2002 року, ОСОБА_4 є власником незакінченого будівництвом житлового будинку готовністю 55%, що знаходиться в с. Зміїнець по вул. Березовій, 24 Луцького району Волинської області (а.с. 37).
Крім того, з матеріалів справи видно, що відповідачу ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 0,1296 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 38).
З пояснень сторін та копій державних актів на право власності на земельну ділянку встановлено, що зазначена земельна ділянка знаходиться під спірним незакінченим будівництвом і в 2011 році була подарована сину сторін - ОСОБА_5, який на даний час є власником земельної ділянки.
Встановлено, що за час шлюбу сторони не здійснювали будівництво будинку.
Представниками сторін не заперечувався той факт, що спірне майно придбане сторонами під час шлюбних відносин, тому належить їм на праві спільної сумісної власності.
Позивач просить провести поділ вказаного незакінченого будівництвом житлового будинку, шляхом визнання за нею права власності на Ѕ частину цього об'єкта.
У Цивільному кодексі України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об'єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Отже, вимога позивача не може бути задоволена, коли йде мова про поділ об'єкта незавершеного будівництва, так як такий об'єкт набуває юридичного статусу житлового будинку після введення його в експлуатацію і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак, до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів.
Водночас, враховуючи, що об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
При вирішенні питання про поділ об'єктів незавершеного будівництва має безпосереднє значення ступінь готовності такого об'єкта, а саме:
-наявність лише будівельних матеріалів, з яких планується будівництво;
-будинок вже частково збудований, але не завершений;
-будинок завершений, але не прийнятий в експлуатацію або/та право власності не зареєстроване;
У зв'язку з чим, обов'язковим в даному випадку є проведення будівельно-технічної експертизи, за допомогою якої можна визначити ступінь готовності об'єкта будівництва станом на час розгляду справи, можливість визначення окремих частини, що підлягають виділу і технічну можливість доведення будівництва до завершення після виділу указаної частини.
З урахуванням висновків такої експертизи, суд може за позовом одного з подружжя здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, доказів, які б давали підстави для визнання за позивачем права власності на Ѕ частину спірного майна позивачем не надано, будь яких клопотань про призначення судової експертизи, представниками сторін в судовому засіданні заявлено не було, прийняти до уваги визнання позову відповідачем і задовольнити вимоги позивача, суд не вбачає можливим.
Таким чином, суд дійшов висновку про поділ майна подружжя шляхом визнання за кожним зі сторін права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, розташованого на земельній ділянці в с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області по вул. Березовій,24.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 263-265, 141 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70 СК України,
Позов задовольнити частково.
Провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступним чином.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 (одну другу) частину будівельних матеріалів, що знаходяться за адресою: с. Зміїнець, Луцький район, вул.Березова, 24.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 2 793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 73 коп. сплаченого судового збору.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: 45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, буд. 15, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_4, місце проживання: 43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2.
Повний текст рішення
виготовлено 13.03.2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_8