11 березня 2019 року
Київ
справа №9901/123/19
адміністративне провадження №П/9901/123/19
Суддя Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді Гриців М.І. під час розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, здійснення нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
28 лютого 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 29 січня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України», поновлення на посаді судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, здійснення нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 січня 2019 року по день поновлення на посаді.
Проте вказаний позов в цілому не може бути прийнятий до розгляду Верховним Судом з огляду на таке.
Як свідчить зміст заявлених позовних вимог, позивачка заявила окремі вимоги немайнового характеру до двох різних суб'єктів: ВРП та Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
За частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Наведений у зазначеній статті перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
У статті 20 КАС визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, та справ, які підсудні окружним адміністративним судам.
Як убачається з змісту позову, позивачка об'єднала позовні вимоги як до ВРП, які з урахуванням вимог дотримання інстанційної підсудності, визначеної статтею 22 КАС, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, які підсудні окружним адміністративним судам.
Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас частиною п'ятою статті 172 КАС передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання позивачем в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної інстанційної підсудності.
Відповідно до частини шостої статті 172 КАС суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
З огляду на наведені нормативні положення роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим, оскільки вимоги до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Тому підстав для застосування положень статті 172 цього Кодексу немає.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи, що позивачка порушила правила об'єднання позовних вимог, за правилами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 169, 172, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя, Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, здійснення нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути позивачці.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала підписана 11 березня 2019 року.
Суддя М.І. Гриців