Справа № 640/21118/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
11 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду в місті Києві здійснити розрахунок пенсії із заробітку зазначеного довідкою №315 від 10.06.2015 з урахуванням норм Постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та статтею 54 Закону України;
- при розрахунку пенсії додати до заробітку 1022,33 крб. суму грошового забезпечення 373,33 крб. у відповіднийперіод. Пункт 7 Постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210;
- додати до розрахунку пенсії суму відшкодування фактичних збитків у розмірі 5095,49 грн., відповідно до пункту 9 Постанови КМУ від 23.11.2011 №1210;
- при розрахунку пенсії використовувати середній заробіток із довідки про відомості, що накопичені в системі загальнообов'язкового, державного пенсійного страхування №1845816112 ОСОБА_1 1307,10 грн. за 2005 рік.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року відмовлено позивачу у відкритті провадження у даній адміністративній справі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва Мазур А.С. у справі № 640/21118/18 від 20 грудня 2018 року, в якій просить скасувати відмову щодо повторного звернення до суду та розглянути матеріали позовної заяви і виконати вимоги позову у повному обсязі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що підставою для звернення його до суду із даним адміністративним позовом стало порушення відповідачем призначення його пенсійного нарахування. Зокрема, позивач зауважує, що на його думку пенсія повинна розраховуватись із складових заробітку, а не цифрових значень грошового забезпечення; підрахунок коефіцієнта заробітної плати визначено із порушенням місячного терміну, коефіцієнт не врахований, до заробітку не додано 1022,33 крб., 373,33 крб. грошового забезпечення у відповідний період, не нараховано до пенсійного нарахування суму відшкодування фактичних збитків, що призвело до зменшення його пенсійного нарахування.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем суду не надано.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом, у грудні 2018 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою та посилаючись на неналежне виконання (невиконання) рішення Оболонського районного суду № 756/15221/15-а від 01 вересня 2015 року, яке набрало законної сили, просив суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку його пенсії у певний спосіб.
Зокрема, як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що на виконання вказаного рішення суду відповідачем було не правильно здійснено перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу (службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, з якої визначається пенсія, - 1022,33, тобто за довідкою Київського міського військового комісаріату від 10.06.2015 № 315, з 11.06.2015.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вже оскаржувалися дії Центрального об'єднананого управління пенсійного фонду у м. Києві (правонаступнком якого згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 821 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України” є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) до Оболонського районного суду міста Києва та постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01.09.2016 по справі №756/15521/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 його позовні вимоги були задоволені частково.
За наведених обставин, суддя Окружного адміністративного суду м. Києва дійшов висновку, що у даному спорі вже є судове рішення, яке набрало законної сили, що виключає можливість його повторного вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Водночас, як вже зазначалось та вбачається з матеріалів адміністративного позову, підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою стало неправильне, на думку позивача, нарахування його пенсійного забезпечення на виконання постанови Оболонського районного суду міста Києва від 01.09.2016 по справі №756/15521/15-а.
Тобто, наведені обставини свідчать про те, що підстави даного позову та позову у справі №756/15521/15-а є різними, що виключає можливість застосування судом першої інстанції вказаної норми для відмови у відкритті провадження у справі за даним позовом.
Крім того, як вбачається зі змісту постанови Оболонського районного суду міста Києва від 01.09.2016 по справі № 756/15521/15-а, звертаючись до суду із позовною заявою ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідача провести розрахунок пенсії із суми, нарахованої відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 р. № 315 від 10.06.2015 згідно із статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при розрахунку пенсії врахувати загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку 65%, а також ступінь втрати професійної здатності у відсотках - 50% та зобов'язати відповідача відшкодувати заборгованість за період з серпня 2015 року по листопад 2015 року у розмірі 22934 грн. 40 коп. нарахованої відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 р. № 315 від 10.06.2015.
Водночас, колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі не є той самий предмет як у справі № 756/15521/15-а.
При цьому, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, колегією суддів встановлено, що позивач вже тричі звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва із такими ж самими вимогами, що і у даній справі. Проте, вказані позовні заяви були повернуті судом позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яка була залишена без руху.
Позивачу було також роз'яснено судами, що повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Водночас, вказані обставини не були враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення про відмову у відкритті провадження у справі.
Крім того, колегією суддів встановлено, що Окружним адміністративним судом не було належним чином досліджено предмет та підстави позову у даній справі № 640/31118/18 та у справі № 756/15521/15-а, яка була вирішена Оболонським районним судом міста Києва 01 вересня 2016 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у даному спорі вже є судове рішення, яке набрало законної сили, що виключає можливість його повторного вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Аналогічна норма закріплена також у ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі “Беллет проти Франції”, в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
За наведених обставин та враховуючи, що на думку позивача відповідачем було невірно здійснено перерахунок його пенсії на виконання рішення Оболонським районним судом міста Києва 01 вересня 2016 року, останній зверннувся до суду із даним адміністративним позовом.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції неповно встановив обставини справи (зокрема, підстави та предмет позову) та дійшов помилкового висновку, що у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є постанова суду, що набрала законної сили, чим фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, шро рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне ухвалу Окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року про відмову у відкритті провадження скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому, вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, про розгляд матеріалів позовної заяви і виконання вимог позову у повному обсязі задоволенню не підлягають, оскільки вирішення спору у даній справі не належить до інстанційної юрисдикції Шостого апеляційного адміністративного суду та відповідно до вимог КАС України має вирішуватись Окружним адміністративним судом у урахуванням правил територіальної підсудності.
Керуючись ст. ст. 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2018 про відмову у відкритті провадження - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська
Повний текст постанови складено 11 березня 2019 року.