07 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1827/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р.В., Сеника Р. П.;
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 січня 2019 року в справі № 308/8093/18 (головуючий суддя Світлик О. М., м. Ужгород) за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-
18 липня 2018 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0656/30500/18 від 28 листопада 2018 року, винесеної заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицьким В. А.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач не ввозив на митну територію України вищевказаний транспортний засіб - автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Shogun» в режимі транзиту, не засвідчував своїм підписом будь-яких документів, що стосуються даного автомобіля та його переміщення через митний кордон України, не надавав ніяких документів, які б підтверджували його право користування вказаним автомобілем, тому постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил є протиправною та винесеною з порушенням порядку притягнення особи до відповідальності, оскільки позивач не був належним чином проінформований про час та місце розгляду справи про порушення митних правил № 0656/30500/18. Не проінформувавши позивача належним чином про час та місце розгляду справи про порушення митних правил № 0656/30500/18 та розглянувши її за відсутності останнього, відповідач позбавив позивача прав, гарантованих йому ст. ст. 492, 498 МК України, зокрема, права виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, робити заяви, давати пояснення, подавати клопотання рідною мовою.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що постановою заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії в справі про порушення митних правил № 0656/30500/18 від 28.02.2018 року громадянина України ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 17000 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Вищевказаною постановою встановлено, що 26.01.2018 року, о 09 год. 08 хв., в зону митного контролю пункту пропуску «Косино» митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС на ділянку «виїзд з України», зайшов в пішому порядку громадянин України ОСОБА_1, для митного контролю громадянином було подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон - НОМЕР_3 від 07.07.2008 року, орган, що видав - 2112, з відміткою про постійне проживання в Угорщині. Формою проходження митного контролю позивач обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор». В ході митного контролю, під час перевірки документів та проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС Департаменту митної справи ДФС України та наявністю спрацювання АС АУР, встановлено, що 05.12.2016 року через пункту пропуску «Косино» митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_1 ввезено легковий автомобіль марки MITSUBISHI, модель SHOGUN GLS LWB, державний реєстраційний знак Великобританії № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1 в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».
Згідно з постановою позивач зобов'язаний був вивезти легковий автомобіль марки MITSUBISHI, модель SHOGUN GLS LWB, державний реєстраційний знак Великобританії № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, за межі митної території України у термін до 05.12.2017 року або вчинити інші дії, визначені ч. 5 ст. 380 МК України.
В своєму поясненні під час написання протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 підтвердив факт в'їзду 05.12.2016 року через пункт пропуску «Косино» митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС на вищезазначеному транспортному засобі. Також пояснив, що переміщувався в цьому автомобілі як пасажир. Чому цей транспортний засіб зареєстровано на його ім'я він не знає. Громадян, які переміщувалися разом із ним в транспортному засобі, він також не знає. Де знаходиться на даний час автомобіль йому не відомо. На момент перетину митного кордону жодних документів, які б підтверджували факт аварії чи дії обставин непереборної сили та унеможливили вивезення даного автомобіля за межі митної території України, ним надано не було. Отже, ОСОБА_1 ввізши легковий автомобіль марки MITSUBISHI, модель SHOGUN GLS LWB, державний реєстраційний знак Великобританії № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», взяв на себе передбачене законом зобов'язання щодо своєчасного вивезення його за межі території України.
В ході провадження по справі встановлено, що згідно з інформацією інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон («Аркан») 05.12.2016 року ОСОБА_1 слідував на митну територію України через пункт пропуску «Косино» у транспортному засобі «Міцубісі», реєстраційний номерний знак № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1.
Опитана посадова особа Закарпатської митниці ДФС підтвердила факт здійснення 05.12.2016 року митного оформлення легкового автомобіля марки MITSUBISHI, модель SHOGUN GLS LWB, державний реєстраційний знак Великобританії № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» на ОСОБА_1 на підставі поданих до митного контролю документів, у якому останній слідував на митну територію України через пункт пропуску «Косино» митного поста «Лужанка».
Таким чином, позивач перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України більше ніж на десять діб, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 481 МК України.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України, підтверджується протоколом про порушення митних правил № 0656/30500/18 від 26.01.2018 року, його поясненнями, доповідною запискою старшого державного інспектора Шимко Н.М., витягом із бази даних ЄАІС ДФС України та іншими матеріалами справи.
Згідно з постановою справу розглянуто без участі ОСОБА_1, який на розгляд справи не з'явився. Про час та місце розгляду справи його було повідомлено протоколом про порушення митних правил № 0656/30500/18 від 26.01.2018 року, про що свідчить його підпис у протоколі. Клопотання про перенесення розгляду справи про порушення митних правил від нього не надходило.
Статтею 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам (ч. 4 ст. 380 МК України).
За змістом ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ст. 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
За приписами ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Частиною 1 ст. 522 МК України визначено, що вправи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно з ч. 1 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил (ч. 2 ст. 526 МК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про порушення митних правил з порушенням вимог ст. 526 МК України за відсутності позивача, з огляду на наступне.
Митним кодексом України закріплено процесуальні права та гарантії особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Законодавчо закріплений алгоритм дій притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил є однією з гарантій особи на повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин у кожній конкретній справі з метою запобігання прийняттю протиправних рішень митними органами.
Згідно з ч. 1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. А відповідно до ч. ч. 3, 7 цієї статті протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана постанова винесена на підставі протоколу про порушення митних правил № 0656/30500/18 від 26.01.2018 року в присутності позивача. При складенні протоколу було залучено перекладача Товт Г.В., зміст протоколу перекладено на угорську мову, кожний аркуш якого підписано ОСОБА_1 та перекладачем. З даного протоколу вбачається, що позивачу роз'яснено його права, передбачені ч. 4 ст. 494, ст. 498 МК України, про що свідчить його підпис, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться 28.02.2018 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 220. Примірник протоколу позивачем отримано 26.01.2018 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 494 МК України у разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.
Статтею 503 МК України встановлено, що перекладачем може бути особа, яка володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил. Перекладач зобов'язаний точно і в повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у разі необхідності брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил. Як перекладач може виступати посадова особа органу доходів і зборів. Аналіз даної статті наводить на висновок, що перекладачем може бути особа, яка володіє відповідною мовою та рівень знань якої дасть змогу здійснити необхідний переклад під час провадження у справі про порушення митних правил.
Як вбачається з протоколу про порушення митних правил та письмових пояснень ОСОБА_1, в якості перекладача угорської мови виступала Товт Г.В. , яка своїм підписом у зазначених документах підтвердила вчинення перекладу. Сам позивач жодних заперечень щодо цього не висловлював, про незрозумілість перекладу не заявляв, своїм підписом підтвердив згоду із змістом документів та своїх пояснень.
З наведеного слідує, що позивач був обізнаний про дату, час та місце розгляду справи про порушення ним митних правил, передбачених ч. 3 ст. 481 МК України, а тому міг скористатися можливістю бути присутнім при розгляді справи про порушення митних правил, в тому числі надати відповідні пояснення та докази, однак на розгляд справи не з'явився.
Разом з тим, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, в разі неможливості особисто бути присутньою при розгляді справи про порушення митних правил не позбавлена можливості брати в ній участь через свого представника (особи, які можуть бути представниками, визначені в статті 499 МК України).
Що стосується доводів позивача про те, що він не ввозив на митну територію України автомобіль «Mitsubishi», реєстраційний номер № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, не засвідчував своїм підписом будь-яких документів, що стосуються цього автомобіля та його переміщення через митний кордон України, а також не надавав ніяких документів, які б підтверджували його право користування вказаним автомобілем, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2016 року автомобіль «Mitsubishi»», № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, було переміщено по «зеленому коридору». Зазначений автомобіль оформлено у режимі «тимчасове ввезення до 1 року» на позивача ОСОБА_1, який пред'явив транспортний засіб для митного контролю та декларував останній усно, 05.12.2016 року слідував на митну територію України через пункт пропуску «Косино» митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС у цьому автомобілі.
Вказані обставини підтверджується доданими представником відповідача до відзиву на позовну заяву документами, а саме: витягом АСМО «Інспектор» - облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення за 05.12.2016 року станом на 26.01.2018 року; витягом АСМО «Інспектор» - за даними диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску; витягом АСМО «Інспектор» - автомобілі, які завезені громадянином з паспортом НОМЕР_3 та не вивезені.
Частиною 1 ст. 366 МК України встановлено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.
Канал, позначений символами зеленого кольору, призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби у відповідних обсягах: не підлягають оподаткуванню митними платежами; не підпадають під встановленні законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території; не підлягають письмовому декларуванню.
Відповідно до ч. 6 ст. 366 МК України громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон.
Згідно з п. 1.1 ч. 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2015 року № 1118, встановлено, що в разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляють уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про знаття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу.
Таким чином, суд зазначає, що при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, встановлено, що позивач, ввізши автомобіль на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», взяв на себе передбачене законом зобов'язання щодо своєчасного вивезення транспортного засобу за межі території України та не виконав його.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 року (справа № 308/6260/17) та від 05.09.2018 (справа № 283/2965/15-а).
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 січня 2019 року в справі № 308/8093/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 12 березня 2019 року.