11 березня 2019 року м. Дніпросправа № 396/2193/18 (2-а/396/51/18)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року (суддя суду 1 інстанції Гарбуз О. А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області 1 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Михайловського Сергія Анатолійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області 1 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Михайловського Сергія Анатолійовича, в якому просив скасувати постанову відповідача серія ЕАВ № 735633 від 16.11.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності частиною 1 статті 121 КУпАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень позбавив позивача можливості скористатись у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та порушив право позивача на захист. Відповідач порушив процедуру оформлення та розгляду адміністративної справи. Позивач не вчиняв інкримінованого адміністративного правопорушення та не здійснював переобладнання причепа або ж керування переобладнаним транспортним засобом без відповідного дозволу МВС.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що матеріали справи містять копії протоколів перевірки технічного стану автомобіля КАМАЗ 5320, з державним номерним знаком НОМЕР_2 та причепа ГБК 8350 з державним номерним знаком НОМЕР_4, які визнані технічно справними при спеціалізованому техогляді.
Згідно технічних характеристик заводу виробника причеп ГБК 8350 маса спорядженого причепу становить 3500 кг, повна маса причепа 11100кг, причеп з реєстраційним номером НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію, 18.11.2011 НОМЕР_5 ГБК 8350 бортовий 2-х осьовий, повна маса 11500 кг, маса без навантаження 4050 кг.
Маса причепу відрізняється від маси, вказаної в технічних характеристиках заводу виробника, і ці зміни прописані в свідоцтві про реєстрацію 18.11.2011 НОМЕР_5.
Позивачем надавався для чергового технічного огляду причеп ГБК 8350 реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно Протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00622-01214-18, дата складання 03.09.2018 року Кіровоградська область Новоукраїнський район Новоукраїнський центр з діагностики, м. Новоукраїнка вул. Курчатова Академіка, 32, модель 04, ГБК 8350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, дата державної реєстрації 18.11.2011 року, свідоцтво про реєстрацію 18.11.2018, НОМЕР_5. Табличка з номером шасі відсутня. Шасі Б. Н. Вантажність 7.45 тонн.
Технічний засіб після технічного контролю визнано технічно справним. Копія протоколу технічного стану, яка міститься в матеріалах справи є беззаперечним доказом відсутності у діях позивача порушень ПДР, в тому числі порушень експлуатації транспортного засобу та причепу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке є таким, що не підлягає скасуванню та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕАВ № 735633 ОСОБА_1 16.11.2018 року о 22:48:55 в м. Миколаїв просп. Богоявленський, керуючи ТЗ КАМАЗ 5320, державний номерний знак НОМЕР_2 із причепом ГКБ 8350 д.н.з. НОМЕР_3, причіп якого був переобладнаний без відповідного дозволу МВС, що не відповідає конструкції ТЗ, чим порушив п.31.3«а» ПДР. На позивача накладено штраф у розмірі 340,00 гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. (а. с. 1)
Відповідно до пункту 31.3 «а» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Згідно частиною 1 статтею 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до штрафу слугувало те, що позивач керував транспортним засобом, причіп якого був переобладнаний без відповідного дозволу МВС.
Переобладнання транспортних засобів регулюється Порядком переобладнання транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 607 від 21 липня 2010 року.
Пунктом 18 Порядку № 607 встановлено, що перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.
За приписами пункту 33 Порядку № 1388 перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також кольору або марки транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Абзацом 7 пункту 37 Порядку № 1388 власникам переобладнаних транспортних засобів видаються нові свідоцтва про реєстрацію із зазначенням нових ідентифікаційних номерів складових частин або особливостей конструкції, що виникли в результаті її зміни.
Матеріалами справи підтверджено, що маса причепу відрізняється від маси, вказаної в технічних характеристиках заводу виробника, і ці зміни прописані в свідоцтві про реєстрацію 18.11.2011 НОМЕР_5.
Крім того, колегія суддів враховує протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00622-01214-18, дата складання 03.09.2018 року Кіровоградська область Новоукраїнський район Новоукраїнський центр з діагностики, м. Новоукраїнка вул. Курчатова Академіка, 32, модель 04, ГБК 8350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, дата державної реєстрації 18.11.2011 року, свідоцтво про реєстрацію 18.11.2018, НОМЕР_5. Табличка з номером шасі відсутня. Шасі Б. Н. Вантажність 7.45 тонн. Технічний засіб після технічного контролю визнано технічно справним. (а. с. 13)
Таким чином, після переобладнання причепу, його власник у відповідності до норм чинного законодавства отримав нове свідоцтва про реєстрацію із зазначенням повної маси причепа та маси без навантаження, які більше, ніж повинні бути за технічними характеристиками заводу виробника, що виникли в результаті її зміни, тобто переобладнання здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 31.3 «а», за експлуатацію переобладнаного причепу без відповідного дозволу МВС є таким, що спростовується свідоцтвом про реєстрацію із зазначенням нових особливостей конструкції, що виникли в результаті її зміни.
При цьому, колегія суддів зазначає, що під час винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, інспектором не здійснено заміри висоти бортів, який збільшено при переобладнані, тобто будь-яких доказів, що переобладнання не відповідає новим особливостям конструкції, що вказані у новому свідоцтві про реєстрацію матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Відтак, факт експлуатації транспортного засобу переобладнаного без дозволу МВС належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, відповідно й підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 31.3 «а» ПДР відсутні.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення. (п. 21 рішення)
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)
Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області 1 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Михайловського Сергія Анатолійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Михайлевського Сергія Анатолійовича 1 батальйон 1 рота серії ЕАВ № 735633 від 16.11.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КУпАП - закрити.
Постанова набирає законної сили з 11.03.2019 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11.03.2019.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров