12 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/327/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Багрія В.М., Заверухи О.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя: Мартинюк В.Я, місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Гаражно-будівельний кооператив «Сокіл» про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_2 23.11.2018 звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправною відмови щодо розгляду питання надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 у гаражно-будівельному кооперативі «Сокіл» для обслуговування гаража та зобов'язання відповідача на черговій сесії розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 0,0022 га по АДРЕСА_2 у гаражно-будівельному кооперативі «Сокіл», гараж НОМЕР_1 та гараж НОМЕР_2 для безоплатної передачі у власність в межах норм безоплатної приватизації.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу.
Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, необґрунтованою, підстави ухвалення не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 позовну заяву у справі 1340/6550/18 залишено без руху у зв'язку з не зазначенням ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі-ЄДРПОУ). Вимоги суду позивачем виконано та 05.12.2018 подано заяву із зазначенням коду ЄДРПОУ відповідача, однак ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 позовну заяву повернуто.
У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, ухвали про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не було подано позовних заяв із зазначенням ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, то позовну заяву необхідно повернуто позивачу.
З цими висновками суду першої інстанції, не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги до позовної заяви визначенні у ст. 169 КАС України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. 3. 1 ст. 169 КАС України).
Відповідно до ч. 4 п. 1 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 (а. с. 1) позовну заяву позивача залишено без рух у зв'язку з тим, що в позовній заяві відсутні відомості визначені п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме, не зазначено ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Також, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України, шляхом зазначення в позовній заяві ідентифікаційного коду відповідача в ЄДРПОУ.
Вказану ухвалу позивач отримав 03.12.2018 (а. с. 10) та подав заяву від 05.12.2018 (а. с. 9), в якій зазначив ідентифікаційний код відповідача в ЄДРПОУ - 04055896.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 повернуто позовну заяву, з урахуванням того, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем у повному обсязі виправлені не були, а саме не подано позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду відповідача в ЄДРПОУ.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про повернення позовної заяви, у зв'язку з тим, що позивачем не зазначено ідентифікаційного коду відповідача в ЄДРПОУ, саме у позовній заяві, що не є абсолютною і безумовною підставою для відмови позивачу у доступі до правосуддя.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи норми КАС України, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач у строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року про залишення позовної заяви без руху, усунув недоліки позовної заяви, шляхом подання заяви з зазначенням ідентифікаційного коду ЄДРПОУ відповідача , а тому суд першої інстанції, не врахувавши цієї заяви, безпідставно, з формальних підстав повернув позовну заяву ОСОБА_2
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при поверненні позовної заяви допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 1340/5650/18 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. М. Багрій
О. Б. Заверуха