28 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 804/3319/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,
секретар судового засідання: Комар Н.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Зайця Олександра Михайловича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 (суддя Барановський Роман Анатолійович)
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Ірклієнка Юрія Петровича, третя особа без самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_3, звернулась з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Ірклієнка Юрія Петровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовано тим, що позивач, як особа, яка має право вимоги на частину вкладу з огляду на укладанні із банком додаткового договору, повинна була бути включена до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Однак, позивач зауважує, що допущена Уповноваженою особи Фонду гартування вкладів фізичних осіб бездіяльність у вигляді не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, є протиправною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач не є вкладником ПАТ «Платинум Банк» за договором № 500.004.34120 від 20.12.2016 року в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак гарантії, визначені ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на нього поширені бути не можуть.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що 20.12.2016 року між Приватним підприємством «ВКФ «Венеція і К» та ПАТ «Платинум банк» укладено договір строкового банківського вкладу/депозиту, згідно з яким банк прийняв від вкладника 170000грн. Однак 10.01.2017 року між ПАТ «Платинум банк», ПП «ВКФ «Венеція і К» та ОСОБА_3 укладено Додатковий договір, за умовами якого сторони домовилися змінити сторону договору, а саме первісного вкладника ПП «ВКФ «Венеція і К» на нового вкладника ОСОБА_3. Вважає, що така заміна первісного вкладника вчинена в межах закону та надає підстави новому вкладнику для повернення вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів.
Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що ПАТ «Платинум банк» не укладав Додатковий договір щодо змінити сторони договору, а саме первісного вкладника ПП «ВКФ «Венеція і К» на нового вкладника ОСОБА_3. 10.01.2017 року був укладений між ПАТ «Платинум банк» та ПП «ВКФ «Венеція і К» додатковий договір згідно якого було продовжено строк зберігання вкладу до 16.01.2017 року. В свою чергу ПП «ВКФ «Венеція і К» 11.01.2017 року подало до банку заяву про повернення вкладу. Вказує про відсутність договору відступлення прав вимоги ПП «ВКФ «Венеція і К» відносно ОСОБА_3 Зазначає, що можливості зміни вкладника рахунку не передбачено Інструкцією №492.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Надав пояснення аналогічні викладеним в відзиві на апеляційну скаргу. Також зазначив, що на даний час уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" є Грошова С.В.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2018р. ОСОБА_3 звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою, у якій просила Фонд виплатити їй гарантовану суму відшкодування за вкладом, який розміщений у ПАТ «Платинум Банк» із наданням до даної заяви копій договору банківського вкладу (депозиту) №500.004.34120 від 20.12.2016р. із додатковими договорами №500.004.34341 від 04.01.2017р. та №500.004.34399 від 10.01.2017р.
У відповідь на дану заяву Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було направлено позивачу лист за вих. №02-036-4858/8 від 03.03.2018р., у якому третя особа зазначила, що станом на 03.03.2018р. інформація про вклади ОСОБА_3 у Загальному реєстрі відшкодувань по вкладникам ПАТ «Платинум Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відсутня.
Не погодившись із вищенаведеним, вважаючи, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Ірклієнком Ю.П. порушено права та законні інтереси позивача шляхом допущення протиправної бездіяльності у вигляді не включення рахунку ОСОБА_3 до переліку рахунків, за якими вкладники Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
За приписами частин 1 статті 4 Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.2 ст.4 Закону).
Частиною 1 статті 26 Закону закріплено, що фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
При цьому, відповідно до частини 2 цієї ж статті, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Фонд не відшкодовує кошти:
1) передані банку в довірче управління;
2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;
4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення);
5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення);
6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;
7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;
8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;
9) за вкладами у філіях іноземних банків;
10) за вкладами у банківських металах;
11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду (ч.4 ст.26 Закону).
В свою чергу, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами врегульовано статтею 27 Закону.
Так, згідно з положеннями статті 27 Закону, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 3-х днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом 6-ти днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом 3-х днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
За приписами пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Згідно з пунктом 6 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк») та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Венеція і К» (далі- ПАТ «ВКФ «Венеція і К»; Вкладник) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) за № 500.004.34120, за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний рахунок №26102302189206 у Публічному акціонерному товаристві «Платинум Банк» та приймає від Вкладника на Вкладний рахунок грошову суму у розмірі 170 000, 00 грн. (Вклад), а Банк зобов'язується повернути Вклад та сплатити проценти за користування Вкладом на умовах та у порядку, визначеними договором. Дата повернення Вкладу - 04.01.2017р. Процентна ставка за Вкладом встановлюється у розмірі 21 % річних.
04.01.2017р. між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «ВКФ «Венеція і К» укладено додатковий договір №500.004.34341 до договору №500.004.34120 від 20.12.2016р. строкового банківського вкладу (депозиту), згідно із яким сторонами договору внесено зміни до договору №500.004.34120 від 20.12.2016р., зокрема, до п.п. 1-2, виклавши у новій редакції:
- « 1.3 Дата повернення Вкладу: 10.01.2017р.»;
- « 1.4 Процентна ставка за Вкладом встановлюється у розмірі 17 % (сімнадцять) процентів річних».
10.01.2017р. між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «ВКФ «Венеція і К» укладено додатковий договір №500.004.34399 до договору №500.004.34120 від 20.12.2016р., згідно з яким сторони, зокрема, домовились з дати укладання даного додаткового договору продовжити строку зберігання Вкладу до 16.01.2017р. та, починаючи з 10.01.2017р., змінити умови договору №500.004.34120 від 20.12.2016р. щодо:
- зміни процентної ставки за Вкладом; при цьому процентна ставка за попередній строк зберігання Вкладу не змінюється та сплачується Банком в обумовленому Сторонами розмірі;
- доповнити п. 8 Договору та замінити Сторону Договору, а саме: Первісного Вкладника на Нового Вкладника (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Позивач вважає, що своє право вимоги до банку за договором банківського вкладу №500.004.34120 від 20.12.2016р. ТОВ «ВКФ «Венеція і К» було передано позивача шляхом укладення 10.01.2017р. додаткового договору №500.004.34399.
Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює таку позицію позивача.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів, що позивач зверталась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" із заявою про заміну кредитора по договору банківського вкладу (депозиту) №500.004.34120 від 20.12.2016р. і щодо включення її до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійснення виплати належних йому коштів.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Матеріали справи містять довідку ПАТ «Платинум Банк» за №60-02/4810-Л від 14.06.2018р. згідно якої вбачається:
1. залишок коштів на депозитному рахунку № 26106302189202 станом на 11.01.2017р. становив 454 561, 36 грн.,
2. відповідний рахунок за Договором-1 відкритий на ім'я ПП «ВКФ «Венеція і К», а не на ОСОБА_3, а питання зміни власника рахунку по договору №500.004.34120 від 20.12.2016р. у вказаній довідці не зачіпалося і не ставилося, враховуючи також, що факт укладання додаткового договору №500.004.34399 від 10.01.2017р. до договору №500.004.34120 від 20.12.2016р. (копія даного документу не завірена належним чином) відповідачем, як уповноваженою особою ПАТ «Платинум Банк» заперечується.
Отже, позивачем не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів зміни власника рахунку № 26106302189202, на якому розміщені грошові кошти згідно договору банківського вкладу (депозиту) №500.004.34120 від 20.12.2016р.
Клопотання про витребування доказу у відповідача, а саме оригіналу додаткового договору №500.004.34399 від 10.01.2017 року до договору № 500.004.34120 від 20.12.2016 року в судовому засіданні відхилено, оскільки екземпляри договору (додаткової угоди) є ідентичними та знаходяться у сторін, які уклали їх.
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, списання (перерахування) коштів з рахунку одного клієнта на рахунок іншого клієнта здійснюється обслуговуючим банком на підставі платіжного доручення платника - власника рахунку.
Натомість, у матеріалах справи відсутні розрахункові документи банку (платіжні доручення) на перерахування грошових коштів в частині, яку було відступлено АА «ВКФ «Венеція і К» на користь позивача.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є вкладником ПАТ "Платинум Банк" за договором №500.004.34120 від 20.12.2016р. в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак гарантії, визначені Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на нього не поширюються.
Слід зауважити, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в іншому порядку - у порядку черговості, визначеної Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 р. - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 28.02.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 28.02.2019.
В повному обсязі постанова буде виготовлена 07.03.2019.
Головуючий суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя С.М. Іванов