12 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1565/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року, ухвалене суддею Махаринець Д.Є., м. Рівне, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
07.11.2018 позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 28.08.2018 №0050375102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 5926,76 грн. та нараховано пеню у розмірі 867,97 грн. за період з 22.09.2015 до 16.08.2018;
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.08.2018 №0050375102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом прийняття банком від платника відповідної грошової суми чи платіжного доручення, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. В той же час, судом встановлено своєчасність сплати позивачем єдиного соціального внеску, тобто до закінчення граничного строку сплати, а відтак, ним виконано усі дії, які від нього залежали, для належного виконання податкових зобов'язань.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління ДФС у Рівненській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону. Незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Податковий кодекс України не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно від стягнення такого податкового боргу.
Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 24.02.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7), є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с.8) та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
28.08.2018 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято рішення №0050375102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф за період з 22.09.2015 до 06.08.2018 року у розмірі 5926,76 грн. та нараховано пеню у розмірі 867,97 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.10.2018 року №15995/Б/99-99-11-02-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2018 №0050375102 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).
Пунктом сьомим розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.
Рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається за результатами розгляду акта документальної перевірки протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Крім того, як вказується в Інструкції № 449, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Визначена Інструкцією № 449 процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, а також нарахування і сплата фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів вказує на обов'язок прийняття необхідних рішень про застосування штрафних санкцій пені саме на підставі актів перевірки.
Тобто, передумовою для визначення сум несвоєчасної сплати, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату, пені за несплату єдиного внеску є здійснення перевірки платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складається акт перевірки.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення без складання акту про результати перевірки та розрахунку штрафних санкцій і пені, що має наслідком його скасування.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач 17.09.2015 сплатив єдиний соціальний внесок за серпень 2015 року через Дубенське відділення №64 Рівненської філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит», однак кошти не були перераховані на відповідні рахунки.
Пунктом 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Отже, подані копії квитанцій які містяться в матеріалах справи (а.с.14-35) є підтвердженням сплати позивачем єдиного соціального внеску, що в свою чергу є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.
Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Згідно п. 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом прийняття банком від платника відповідної грошової суми чи платіжного доручення, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року №816/59/17.
Таким чином, позивачем своєчасно сплачено єдиний соціальний внесок, тобто до закінчення граничного строку сплати, а відтак, ним виконано усі дії, які від нього залежали, для належного виконання податкових зобов'язань.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та підставним, а тому правомірно задоволений судом першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі №460/2817/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. П. Сеник
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 12.03.2019.