Справа № 560/4220/18
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
12 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Мацького Є.М. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькі області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькі області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати з 01.12.2018 пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII період роботи на посадах помічника прокурора Ярмолинецького району, помічника та старшого помічника прокурора міста Хмельницького, старшого помічника прокурора області з 15.07.2002 по 20.05.2012;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити з 01.12.2018 виплату призначеної пенсії по інвалідності згідно ч.ч. 2,9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018 з врахуванням наданої довідки прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за №18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пенсією, на яку ОСОБА_2 має право згідно ч.ч.2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII з дати припинення її виплати, тобто з 01.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.07.2002 призначений на посаду помічника прокурора Ярмолинецького району, і з того часу працює в органах прокуратури на різних посадах, а саме помічника та старшого помічника прокурора м. Хмельницького, старшого помічника прокурора області, начальника відділу прокуратури області, прокурора відділу прокуратури області. Станом на момент звернення до суду працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді заступника начальника відділу. 23.05.2018 йому присвоєна друга група інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії АВ № 1080496. У зв'язку із цим, позивачу призначена пенсія по інвалідності на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач 24.07.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перехід на інший вид пенсії - згідно ч.ч. 2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та надав довідку прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за № 18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців з 01.07.2013 по 31.06.2018. З інформації, яка містилась у особистому кабінеті позивача на сайті https://portal.pfu.goy.ua встановлено, що заява розглянута та призначена пенсія згідно із Законом України «Про прокуратуру», яку позивач отримував з 24.07.2018 по 30.11.2018 включно. Проте, листом від 06.12.2018 відповідач повідомив про припинення виплати пенсії, обчисленої відповідно до Закону України «Про прокуратуру» посилаючись на те, статтею 15 вказаного Закону визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора.
З листа слідує, що, на думку відповідача, посадами в прокуратурі є посада прокурора регіональної (місцевої) прокуратури, керівника (заступника керівника) регіональної (місцевої) прокуратури, керівника (заступника керівника) підрозділу регіональної (місцевої) прокуратури. Таким чином, до стажу роботи в органах прокуратури для визначення пенсії відповідачем зараховано позивачу лише 6 років 2 місяці 4 дні.
Позивач вважає рішення протиправним таким, що суперечить нормам чинного законодавства та грубо порушує його конституційне право на соціальне забезпечення.
В обґрунтування своєї правової позиції, відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю 10 - річного спеціального стажу виплату пенсії по інвалідності, обчислену за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, з 1 грудня 2018 року позивачу припинено, про що повідомлено листом від 06.12.2018 №38700/03. З урахуванням зазначеного, просив суд першої інстанції відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати з 01.12.2018 пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII період роботи на посадах помічника прокурора Ярмолинецького району, помічника та старшого помічника прокурора міста Хмельницького, старшого помічника прокурора області з 15.07.2002 по 20.05.2012.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити з 01.12.2018 виплату призначеної пенсії по інвалідності згідно ч.ч. 2,9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018 з врахуванням наданої довідки прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за №18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пенсією, на яку ОСОБА_2 має право згідно ч.ч.2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII з дати припинення її виплати, тобто з 01.12.2018.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 11.07.2002 встановлено, що з 15.07.2002 позивач призначений на посаду помічника прокурора Ярмолинецького району, і з того часу працює в органах прокуратури на різних посадах, а станом на момент звернення до суду працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді заступника начальника відділу. Стаж роботи позивача на зазначених посадах повинен зараховуватись позивачу до вислуги років на посадах прокурорів і дає йому право на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач по справі звернувся з апеляційною скаргою, якою просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року та прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області обґрунтовує тим, що спеціальною нормою, яка визначає право на призначення пенсії по інвалідності згідно Закону №1697 є частина 9 ст.86 даного закону, згідно якої прокурорам, визнаним особами з інвалідністю першої та другої групи призначається пенсія по інвалідності з врахуванням норм. ч.2 ст. 86 Закону №1697 за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Оскільки, стаж роботи на посаді прокурора Коханського В. В. становить лише 6 років 1 місяць 24 дні, підстав для виплати йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII - немає.
Керуючись приписами ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_2 з 15.07.2002 призначений на посаду помічника прокурора Ярмолинецького району, і з того часу працює в органах прокуратури на різних посадах, а саме помічника та старшого помічника прокурора м. Хмельницького, старшого помічника прокурора області, начальника відділу прокуратури області, прокурора відділу прокуратури області. Станом на момент звернення до суду працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді заступника начальника відділу.
ОСОБА_2 23.05.2018 присвоєна друга група інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії АВ № 1080496. У зв'язку із цим, позивачу призначена пенсія по інвалідності на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 24.07.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перехід на інший вид пенсії - згідно ч.ч. 2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та надав довідку прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за № 18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців з 01.07.2013 по 31.06.2018.
Відповідно до інформації, яка містилась у особистому кабінеті позивача на сайті https://portal.pfu.goy.ua заява розглянута та призначена пенсія згідно із Законом України «Про прокуратуру», яку позивач отримував з 24.07.2018 по 30.11.2018 включно.
Листом від 06.12.2018 відповідач повідомив про припинення виплати пенсії, обчисленої відповідно до Закону України «Про прокуратуру» посилаючись на те, що статтею 15 вказаного Закону визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора. До стажу роботи позивача в органах прокуратури відповідачем зараховано 6 років 2 місяці 4 дні.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, судова колегія враховує, що пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 (далі - Закон №1697-VII).
Положеннями ст. 15 Закону №1697-VII встановлено хто є прокурором органу прокуратури.
Згідно ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Частиною 8 ст. 86 Закону №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. (ч. 9, 13 ст. 86 Закону №1697-VII).
Згідно п. 5 Перехідних положень Закону №1697-VII положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.
Аналізуючи вказані норми, судова колегія приходить до висновку, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення по інвалідності незалежно від віку за наявності на день звернення стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII гарантії незалежності прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.
У відповідності до ст. ст. 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційного Суду України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні зазначив, що розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини з їх пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішеннями Конституційного Суду України №1-рп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/2001 від 05.04.2001 встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи також на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною 6 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії позивачу має зараховуватись як час роботи безпосередньо на прокурорських посадах так і стаж роботи на посадах стажиста, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, а також навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті на денній формі навчання. Зазначений період роботи в повному обсязі підлягає зарахуванню до роботи, що дає право на призначення прокурорської пенсії в силу приписів ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», поряд із періодом роботи позивача безпосередньо на посаді прокурора. Станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач мав достатньо як спеціального так і загального стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру».
Встановлено, що 01.12.2018 позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» через відсутність у нього 10-ти річного стажу роботи прокурором в органах прокуратури, необхідних для призначення вищевказаної пенсії по інвалідності.
Дослідженням копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 11.07.2002 встановлено, що з 15.07.2002 позивач призначений на посаду помічника прокурора Ярмолинецького району, і з того часу працює в органах прокуратури на різних посадах, а саме помічника та старшого помічника прокурора м. Хмельницького, старшого помічника прокурора області, начальника відділу прокуратури області, прокурора відділу прокуратури області, а станом на момент звернення до суду працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді заступника начальника відділу.
Таким чином, стаж роботи позивача на вищевказаних посадах - повинен зараховуватись позивачу до вислуги років на посадах прокурорів і дає йому право на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому, в даному випадку, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 31 січня 2019 року у справі №425/1056/17 з аналогічного питання.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, відповідач в листі, не зазначає який саме стаж та з яких саме причин не зараховано позивачу до стажу роботи на прокурорських посадах, а вказує лише на недостатність у позивача спеціального стажу. У відзиві на адміністративний позов, так само як і в апеляційній скарзі відповідач не наводить суду обґрунтованих підстав які свідчили б про неможливість врахування частини стажу позивача до стажу роботи на прокурорських посадах для умов призначення пенсії на підставі ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру».
З огляду на те, що відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірності прийнятого ним рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, а під час розгляду справи судом встановлено, що позивач має достатньо стажу для умов призначення пенсії за ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним рішення відповідача про відмову в призначення пенсії, а також зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькі області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 березня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Мацький Є.М. Капустинський М.М.