Головуючий І інстанції: Соп'яненко О.В.
12 березня 2019 р. Справа № 1840/3453/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Присяжнюк О.В. , Бенедик А.П. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Роменського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
12 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною відмову Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (подалі - Роменське ОУПФУ, пенсійний орган) щодо відмови у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; зобов'язати відповідача з 01 жовтня 2017 року здійснити означений перерахунок пенсії та виплату перерахованих сум відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Закон № 796-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Порядок).
Позивач зазначає про протиправність відмови відповідача в проведенні перерахунку його пенсії, оскільки вважає хибним висновок про те, що дія п. 9-1 Порядку розповсюджується лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 пенсійний орган зазначає, що право на перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, закріплене у ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, та п. 9-1 Порядку виникає саме у військовослужбовців, які під час проходження дійсної строкової служби, брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач такого права не має.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 16 жовтня 2018 року) у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що право позивача ОСОБА_1, на перерахунок пенсії відповідачем не порушено, оскільки позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії згідно із ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась поза межами проходження ним дійсної строкової служби.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати та постановити нове про задоволення адміністративного позову.
Посилаючись на норми Закону № 796-XII, Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про збройні Сили України», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства оборони України від 01 грудня 1997 року № 24/428 «Про застосування ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чисельні рішення Верховного Суду України, постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 527/1063/17, скаржник зазначає, що він як громадянин з числа військовозобов'язаних в період проходження спеціальних зборів вважається таким, що проходить військову службу та користується гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що він нарівні з військовослужбовцями строкової військової служби приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та отримав захворювання, яке пов'язане саме з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Скаржник зазначає, що відповідно до положень ст. 10 Закону № 796-XII військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є військовослужбовцями та прирівнюються до осіб, які перебувають на дійсній строковій військовій службі.
Також скаржник зазначає, що судом зазначено в мотивувальній частині рішення суду виключно ті норми права, на які посилався відповідач у своєму відзиві на позовну заяву. Що стосується норм права, на які він посилався у позовній заяві, то суд не тільки їх не застосував, а навіть не згадав у мотивувальній частині свого рішення та взагалі не зазначив мотиви їх незастосування.
У відзиві на апеляційну скаргу пенсійний орган зазначає, що суд першої інстанції вірно дослідив усі обставини справи, зробив правильні висновки щодо відмови у задоволенні позову, отже, вважає, що ухвалене рішення є законним і обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 з таких підстав.
Статтею 5 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» визначалось, що військова служба складається з дійсної військової служби і служби в запасі Збройних Сил СРСР.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 18 квітня 1980 року після проходження дійсної військової служби звільнений у запас Збройних Сил СРСР, у період часу з 18 травня 1987 року по 24 серпня 1987 року знаходився на спецзборах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Судом також установлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом П групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених Законом № 796-XII.
06 квітня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою довільного зразку про перерахунок його пенсії з 01 жовтня 2017 року на підставі п. 9-1 Порядку.
Листом від 11 квітня 2018 року за № 1779/03-18 пенсійний орган роз'яснив позивачу положення чинного законодавства, які передбачають можливість проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Законом № 796-XII. Одночасно відповідач роз'яснив позивачу про відсутність підстав для обчислення його пенсії у п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 25).
Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
(* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань).
Отже, до категорії військовослужбовців статтею 10 Закону № 796-XII віднесені, зокрема, сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах і військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Статтею 71 Закону № 796-XII установлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Стаття 59 Закону № 796-XII стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі Закону № 796-XII від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.
Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.
Згідно із статтею 62 Закону № 796-XII роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 затверджені зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, а саме - Порядок доповнений п. 9-1 такого змісту:
« 9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: < >.
Таким чином, законодавець передбачив, що за бажанням певної категорії осіб, а саме: особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби, у пенсійного органу є підстави для проведення перерахунку пенсії цих осіб, з її обчисленням з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Судом першої інстанції правильно установлено, що позивач до означеної категорії осіб не відноситься.
За приписами ч. 4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведене в постанові вище узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 08 травня 2018 року по справі № 820/1148/18 (провадження Пз/9901/33/18), від 21 травня 2018 року по справі № 816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18).
Також колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 принцип законності під час вирішення справ про соціальний захист громадян передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» цей Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
Колегія суддів не спростовує твердження позивача про те, що в силу наведених ним законодавчих норм, приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він мав/має статус військовослужбовця.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що законодавець визначився, що для набуття права на обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 796-XII, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, недостатньо мати означений статус. Таке право набуває, зокрема, військовослужбовець, що брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, лише під час проходження дійсної строкової служби.
Колегія суддів надає критичну оцінку посиланням ОСОБА_1 на необхідність застосування в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України у справі, що розглядається, правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 527/1063/17.
Так, у справі № 527/1063/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що можливість отримання пільги, передбаченої абзацом шостим пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, зокрема, для дружини, якщо вона не взяла повторний шлюб, військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, законодавець не пов'язує з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, а також часом, що сплинув після звільнення особи з військової служби.
Отже правовідносини, що виникли між учасниками справи № 527/1063/17 (питання призначення дострокової пенсії за віком), та учасниками цієї справи не є тотожними.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк А.П. Бенедик