07 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/945/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Хобор Р. Б.;
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 445/2355/15-а (головуючий суддя - Сивак В. М., м. Золочів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа - Золочівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
01 жовтня 2018 року Золочівським районним судом Львівської області зареєстровано заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в якій висловлено прохання визнати виконавчий лист №445/2355/15а, що виданий Золочівським районним судом 30.03.2016 року таким, що не підлягає виконанню, зупинити виконання за даним виконавчим листом та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 56948378 від 07.08.2018.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання виконавчого листа № 445/2355/15-а, виданого на виконання постанови Золочівського районного суду від 15.02.2016 по справі № 445/2355/15-а, таким, що не підлягає виконанню та скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження № 56948378 від 07.08.2018 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заявником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що виконавчий лист №445/2355/15а, пред'явлений позивачем до виконання з порушенням строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який закінчився 22.03.2017. Крім цього, згідно змін в законодавстві, на даний час виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне законодавство».
Представник заявника - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви в повному обсязі.
Позивач - ОСОБА_1, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.
Інші особи, у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, пояснення ОСОБА_1, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 15.02.2016р. у справі № 445/2355/15-а визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо припинення з 1 червня 2015 року виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України«Про прокуратуру» та відмови у поновленні виплати зазначеної пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України«Про прокуратуру» з 1 червня 2015 року у попередньому розмірі.
Крім цього, ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 23.05.2016р., у справі № 445/2355/15-а, роз'яснено дану постанову і зазначено, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 15.02.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання поновити виплату раніше призначеної пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, яке згідно ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 08.04.2016 замінено на Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зобов'язано поновити раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 1 червня 2015 року у попередньому розмірі та виплачувати довічно. Постанова Золочівського районного суду від 15 лютого 2016р. у справі № 445/2355/15-а набрала законної сили 22.03.2016.
На виконання зазначеної постанови Золочівським районним судом, з метою повного та фактичного виконання рішення суду, 30.03.2016 було видано виконавчий лист №445/2355/15-а.
07.08.2018 року відповідно до постанови ВП №56948378 заступником начальника Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №445/2355/15-а від 30.03.2016 по адміністративній справі №445/2355/15-а.
Постановою державного виконавця від 06.09.2018, на підставі ухвали Золочівського районного суду від 20.08.2018, замінено у виконавчому провадженні АСВП № 56948378 відкритого 07.08.2018 року на підставі виконавчого листа № 445/2355/15-а від 30.03.2016 року, що видав Золочівський районний суд Львівської області, сторону боржника з Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Золочівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ у Львівській області.
Статтею 129-1Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ст.370Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до встановленої практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997).
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.
Згідно з частинами першою та третьою статті 373 КАС України та частиною першою статті 3Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016. виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 4 ст.372КАС України визначено, що примусове виконання рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 5Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Органи державної виконавчої служби є органами державної влади, а тому зобов'язані діяти у відповідності до ст.19Конституції України лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.18Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 1Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIIIвід 02.06.2016 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 13Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21.04.1999, який діяв на час видачі судом виконавчого листа №445/2355/15-а, були встановлені наступні строки пред'являлись виконавчих документів до виконання:1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
З 05.10.2016 Закон України Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21.04.1999, в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, втратив чинність.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 , виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Крім цього, згідно із ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21.04.1999, у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються. Аналогічна норма передбачена і ст. 12 чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.
Виконавчий лист № 445/2355/15-а від 30.03.2016 повторно пред'явлений стягувачем після винесення постанови про повернення за його заявою, про що свідчить відмітка від 02.09.2016. Таким чином у даному випадку строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що виконавчий лист, на виконання постанови Золочівського районного суду від 15.02.2016 у справі №445/2355/15-а, судом видано цілком правомірно, оскільки судове рішення набрало законної сили.
Крім цього, позивачем виконавчий лист № 445/2355/15-а від 30.03.2016 року, як виконавчий документ на підставі якого підлягає примусовому виконанню постанова Золочівського районного суду від 15.02.2016, пред'явлено до виконання у строки передбачені Законом.
Статтею 374 КАС України встановлено, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку із його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.
Отже, виходячи зі змісту вказаної норми, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у разі: якщо його було видано помилково. Помилка може стосуватися особи, якій видано виконавчий лист, і яка не має права на його одержання (були відсутні повноваження, не було заяви стягувача), боржника, законної сили судового рішення тощо; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин. При цьому, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, які, наприклад, пов'язані із процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку немає жодної з підстав, встановлених статті 374 КАС України, за якими виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, оскільки, в даному випадку, виконавчий лист №445/2355/15-а не було видано помилково, обов'язок боржника щодо виконання вказаного виконавчого листа станом на день розгляду заяви є наявним, доказів того, що обставини, які вказують про припинення зобов'язань боржника матеріали справи не містять.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність поданої відповідачем заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
А отже, відсутні підстави скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 56948378 від 07.08.2018 винесеної, з дотриманням вимог ст.ст. 3, 4, 12, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», заступником начальника Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з виконання виконавчого листа №445/2355/15-а від 30.03.2016 по адміністративній справі №445/2355/15-а.
Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 445/2355/15-а - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 12 березня 2019 року.