05 березня 2019 року м. Дніпросправа № 215/143/19(2-а/215/50/19)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2019 р. (суддя Демиденко Ю.Ю.) в адміністративній справі № 215/143/19 (провадження № 2-а/215/50/19) за позовом ОСОБА_1 до Начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради ОСОБА_3, про визнання бездіяльності протиправною та притягнення до відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_3, яка виявилася в непідкорені ч.1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», конституційним приписам і не забезпечення гарантій ст.ст.33, 46, 48 Конституції України та притягнення до адміністративної відповідальності згідно п.1 ч.1 ст.20, ч.1 ст.286 КАС України; зобов'язати начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_3 протягом 15-ти днів індивідуальним актом вжити заходи для забезпечення позивачу рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму, загальнообов'язкового державного соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності, при нещасному випадку та професійному захворюванні згідно заяви від 30.11.2018 вх. №986, чим гарантувати право позивача відповідно до ст.ст.3, 46, 48 Конституції України; захистити права позивача на одержання допомоги і забезпечення позивачу рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму відповідно до ст.ст.3, 46, 48 Конституції України шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_3 їх визнанням окремим пунктом рішення; зобов'язати начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_3 протягом 15-ти днів скласти індивідуальний акт, яким вжити заходів для встановлення місця мешкання позивача і надання довідки про склад сім'ї, чим надати можливість одержання державних соціальних гарантій та вільне волевиявлення на виборах президента 31.03.2019.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2019 р. адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради ОСОБА_3, про визнання бездіяльності протиправною та притягнення до відповідальності передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити позов до суду за територіальною підсудністю. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції створив штучні перешкоди для вирішення адміністративної справи у розумний строк без врахування місцевості проживання особи. Судом також не обґрунтована правова природа відповідача при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. На думку скаржника, суд повинен був керуватися приписами частин 1 та 2 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, відкрити провадження у справі та розглянути позов.
Апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався приписами статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
ОСОБА_1 оскаржена в судовому порядку бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_3, яка, на його думку, виявилася в порушенні ч.1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», конституційним приписам і не забезпечення гарантій ст.ст.33, 46, 48 Конституції України та притягнення до адміністративної відповідальності згідно п.1 ч.1 ст.20, ч.1 ст.286 КАС України.
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що за предметною юрисдикцією справа має розглядатись Дніпропетровським окружним адміністративним судом ґрунтується на правильному застосування норм процесуального права.
Крім того, стаття 25 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги, регулює питання територіальної юрисдикції адміністративних справ.
Натомість, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції направив справу до окружного адміністративного суду у зв'язку із порушенням предметної підсудності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стосовно предметної підсудності чинний Кодекс адміністративного судочинства України аналогічної норми не містить.
Проте, згідно з частино 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Таким чином, чинним Кодексом адміністративного судочинства не заборонено застосовувати аналогію закону щодо прогалин у процесуальному законодавстві.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо, рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), зокрема, визначених статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України. З метою уникнення підстав для можливого скасування судового рішення направлено справу за предметною підсудністю, яка визначена у статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, що відповідає приписам процесуального законодавства, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності розгляду справи судом, встановленим законом.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2019 р. в адміністративній справі № 215/143/19 (провадження № 2-а/215/50/19) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 березня 2019 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук