Справа № 320/5463/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
12 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області від 28.09.2018 №4972/03 про відмову у переведенні позивача на пенсію у разі втрати годувальника згідно поданої заяви від 19.09.2018 №1461;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області перевести позивача на пенсію у разі втрати годувальника згідно поданої заяви від 19.09.2018 №1461.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 року розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.02.2019 року.
19.02.2019 року сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалила перейти до письмового провадження у зв'язку з тим, що жоден із учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не прибув у судове засідання, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить копія її пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.10).
Як убачається з матеріалів справи, а саме - свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, громадянин ОСОБА_4, який народився « ІНФОРМАЦІЯ_3 года і громадянка ОСОБА_5, яка народилася « ІНФОРМАЦІЯ_4 года, 23.10.1976 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №46 (а.с. 12).
Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_4, дружині - ОСОБА_4.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 у віці 64 роки, -помер, про що 15.06.2018 складено відповідний актовий запис №75, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (зворот а.с.12).
Надалі, керуючись п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області із заявою про переведення на пенсію у разі втрати годувальника. До заяви були долучені наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія паспорта позивача, трудова книжка позивача, копія свідоцтва про шлюб, довідка ЖКЦ про проживання та копія свідоцтва про смерть годувальника ОСОБА_7
Розглянувши заяву позивача, відповідач прийняв рішення від 28.09.2018 №4972/03 про відмову у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки згідно наданих документів існує невідповідність прізвищ між гр. ОСОБА_3 та годувальником гр. ОСОБА_6 Також, відповідач зазначив, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4, прізвище дружини ОСОБА_3, а чоловіка - ОСОБА_6, а згідно паспорту серії НОМЕР_5, прізвище позивача - ОСОБА_3 (а.с. 13).
19 жовтня 2018 року позивачем було подано до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області заяву про прийняття в якості додаткового доказу Експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз від 12.10.2018 №056/482-а/2, в якому зазначено, що попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах, зазначені прізвища «ОСОБА_4» та «ОСОБА_4», є ідентичними (а.с.22).
Однак, листом від 29.10.2018 №113/О-03 Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області повідомило позивача про те, що встановлення належності документів, в яких є розбіжність в написанні прізвища, імені та по батькові в наданих документах, відбувається у судовому порядку згідно статті 315 ЦПК України (а.с.24).
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не переведення з одного виду пенсії на інший, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, приймаючи рішення від 28.09.2018 №4972/03, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, так як судом встановлена дійсність того, що подані позивачем документи містять розбіжності у прізвищах заявника та годувальника. У той же час, не зважаючи на очевидність родинних зв'язків цих осіб, які підтверджуються наявними доказами, суд не наділений повноваженнями встановлювати будь-які факти, які мають юридичне значення, оскільки такою компетенцією наділені суди цивільної юрисдикції.
Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Згідно з вимогами статей 6, 80-83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які мають одночасне право на різні державні пенсії, призначається виключно одна пенсія за їх вибором.
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України за заявою особи. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови видає орган, що призначає пенсії. Пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом 2.3 якого визначено вичерпний перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, зокрема:
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника;
- свідоцтво про шлюб;
- довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
- свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
- документи про місце проживання;
- документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. (п.4.7 Порядку №22-1).
Судом першої інстанції зазначено, що з матеріалів позовної заяви убачається, що позивачем до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника був поданий вичерпний перелік усіх необхідних документів.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_3 та додані нею документи, виявив невідповідність прізвища заявника, прізвищу годувальника, а тому поставив під сумнів факт споріднення та утримання померлим ОСОБА_6 позивача.
Однак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви про перехід на інший вид пенсії, поставив під сумнів факт споріднення позивача та її померлого чоловіка.
З аналізу рішення від 28.09.2018 №4972/03 про відмову у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, вбачається, що відповідачем встановлено невідповідність прізвищ між гр. ОСОБА_3 та годувальником гр. ОСОБА_6 Також, відповідач зазначив, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4, прізвище дружини ОСОБА_3, а чоловіка - ОСОБА_6, а згідно паспорту серії НОМЕР_5, прізвище позивача - ОСОБА_3 (а.с. 13).
Разом з тим, відповідач у вказаному рішенні, не зазначив та не ставив під сумнів факт споріднення, а вказав на невідповідність прізвищ між гр. ОСОБА_3 та годувальником гр. ОСОБА_6
Сумніви щодо факту споріднення, Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області виразило лише у відзиві на адміністративний позов.
Однак, на переконання колегії суддів, наданий позивачем пакет документів:
- паспорт громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 з проставленим відбитком печатки про перебування у шлюбі з померлим (зворот а.с. 8);
- копія паспорта померлого, в якому зазначено прізвище померлого на російський мові «ОСОБА_3», а на українській - «ОСОБА_4», та також наявна відмітка про сімейний стан - зареєстровано шлюб із ОСОБА_8 (дівоче прізвище позивача) (зворот а.с. 9);
- копія першої сторінки трудової книжки, в якій зазначено прізвище позивача після укладення шлюбу на російський мові - «ОСОБА_3».
- копією свідоцтвом про укладення шлюбу, де на російський мові прізвища померлого та позивача є ідентичними, роки народження та місця народження повністю співпадають з паспортними даними позивача та померлого, а відтак ідентифікують осіб позивача та померлого.
вказує на безспірність та очевидність того факту, що позивач - ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_6 перебували у шлюбі, мали родинні відносини, та відповідно позивач перебував на утриманні ОСОБА_6
Однак, не зважаючи на вказані обставини, Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області без повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, прийняло оскаржуване рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії.
19 жовтня 2018 року позивачем було подано до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області заяву про прийняття в якості додаткового доказу Експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз від 12.10.2018 №056/482-а/2.
Із вказаного висновку вбачається, що з урахуванням зазначеного прізвища ОСОБА_4 / ОСОБА_4 (паспорт, запис ОСОБА_3) та ОСОБА_4 / ОСОБА_3 (паспорт, запис ОСОБА_6), а також запис російською мовою ОСОБА_3 / ОСОБА_3 (свідоцтво про укладення шлюбу, запис ОСОБА_4, (ОСОБА_5) ОСОБА_9; трудова книжка, запис ОСОБА_5 ОСОБА_9; зазначений паспорт, запис ОСОБА_9) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.
Розбіжності між документальними записами виникли внаслідок фіксації фонетичних варіантів прізвища через відхилення від орфографічних норм, що регулюють принципи передачі подвоєння приголосних у прізвищевих назвах, а також зумовлені неоднозначністю вихідної мотиваційної основи прізвища.
Той факт, що прізвища позивача та годувальника різняться у частині подвоєння приголосних літер («ОСОБА_4», «ОСОБА_4»), на переконання колегії суддів, не може бути підставою для відмови у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, в той час як позивачем надано та підтверджено достатніми документами факт перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_6
З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи по суті обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області від 28.09.2018 №4972/03 про відмову у переведенні ОСОБА_3 на пенсію у разі втрати годувальника згідно поданої заяви від 19.09.2018 №1461;
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області перевести ОСОБА_3 на пенсію по втраті годувальника згідно поданої заяви від 19.09.2018 №1461.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма