Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
12 березня 2019 р. Справа № 520/8677/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бенедик А.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.10.2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (подалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої додатком 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року № 530 (подалі - Положення), та належним чином оформленого пакету документів, наданого разом із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, встановленою 02.11.2017 року, у відповідності до Закону України 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (подалі - Закон № 2011-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (подалі - Постанова № 975);
- зобов'язати відповідача подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, додаток 13 до Положення та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону № 2011-XII, Постанови № 975 та Положення.
Також позивач просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а саме, всупереч установленому порядку не подано у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та відповідні документи.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач вказує на те, що позивачу первинно у 2013 році була встановлена інвалідність. Діюче на час встановлення позивачу інвалідності законодавство не передбачало його право на отримання такої грошової допомоги. Відповідач посилається на правовий висновок Верховного Суду у справі № 750/5074/17 (постанова від 26.06.2018 року).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 29.10.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі.
Визнана протиправною бездіяльність ХОВК яка полягає у не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ...» та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язаний подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього Департаменту фінансів Міністерства оборони України про виплату позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Законом № 2011-XII та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...» та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що уповноважений орган зобов'язаний протягом 15-ти днів з дня реєстрації всіх документів прийняти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та передати його до розпорядника коштів для прийняття відповідного рішення. При цьому, уповноважений орган, зокрема, військовий комісаріат не має права приймати рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги військовослужбовцю. Також судом встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та Постанови № 975.
Частково не погоджуючись з судовим рішенням, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими ХОВК в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині, якою судом задоволені вимоги ОСОБА_3 , та прийняти нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.
Аргументи апеляційної скарги аналогічні доводам, наведеним ХОВК у відзиві на адміністративний позов.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив ту правову позицію, яку від мав, звертаючись до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено та учасниками справи не спростовуються наступні обставини, - позивач ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР у період часу з 11.11.1985 року по 17.11.1987 року. У зв'язку з пораненнями, отриманими при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, рішенням МСЕК від 02.11.2017 року позивачу повторно (первинно - 22.10.2013 року) встановлена третя група інвалідності на строк до 24.10.2020 року (а.с. 12, 17, 18).
26.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII.
Листом від 18.06.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги та про необхідність подання додаткових документів, оскільки інвалідність йому встановлено пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби та він не надав документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - квітень 2018 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції, що діяла у квітні 2018 року, тобто на час звернення позивача до ХОВК) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 2 Постанови № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 (подалі - Постанова № 499), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року № 1331;
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення йому інвалідності, тобто - 22.10.2013 року, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу III інвалідності, а саме Закон № 2011-XII, в редакції, що була чинною до 01.01.2014 року, та Постанова № 499.
Колегія суддів зазначає, що МСЕК при встановленні інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 року № 183, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.04.2004 року за № 516/9115.
Відповідно до означеної Інструкції датою встановлення інвалідності вважається день надходження до МСЕК документів, необхідних для огляду хворого. Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.
Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1 - 3 роки.
Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яких встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності.
Із довідок до актів огляду медико-соціальними комісіями позивача ОСОБА_4 у 2014 та 2017 роках вбачається, що комісіями не встановлено підстав для зміни первинно встановленої позивачу групи інвалідності (а.с. 17, 18).
За наведених обставин, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що законодавець пов'язує право на отримання одноразової грошової допомоги саме з датою, що зазначена у довідці МСЕК, виданої при повторному огляді, оскільки п.п. 3 та 11 Постанови № 975 не містять вимог надавали лише довідку МСЕК видану при первинному огляді, що повністю узгоджується зі ст.ст. 2, 4 та 36 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та ст.ст. 3 та 46 Конституції України. Колегія суддів зауважує, що означені законодавчі норми, а також положення Конституції України жодним чином не регламентують питання визначення моменту (дати) виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
Також колегія суддів зазначає, що норми ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакціях, які існували та існують) в установленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися.
Законом України від 04.05.2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» внесено зміни до Закону № 2011-XII та зобов'язано Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Пунктами 1, 2 Прикінцевих положень наведеного Закону встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2014 року. Дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Таким чином вказаними положеннями Закону встановлено дату, з якого він набирає чинності та визначено коло осіб, стосовно яких дія цього Закону не поширюється.
Разом з тим, Законом не визначено випадки застосування його положень шляхом зворотної дії в часі при врегулюванні відносин, які виникли до набрання ним чинності, а саме до 01.01.2014 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Частинами 2, 6 ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній з 01.01.2007 року до 01.01.2014 року, було передбачено:
2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;
6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частина 6 ст. 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічне правило закріплено Постановою № 499.
Так, п.п. 4 п. 2 цієї Постанови визначено, що військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Матеріали справи посвідчують ті обставини, що позивач ОСОБА_1 означеним критеріям не відповідає, оскільки позивач звільнився зі строкової військової служби 17.11.1987 року, а первинно інвалідність у зв'язку з пораненням та захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_1 встановлена 22.10.2013 року, тобто пізніше ніж через три місяці після звільнення його з військової служби.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищеозначені правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-XII у позивача відсутнє.
Колегія суддів зазначає, що п. 11 Постанови № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у в'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Постанови № 975 встановлено керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Отже передумовою отримання рішення МО України про виплату одноразової грошової допомоги або про відмову в здійсненні такої виплати є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - ІНФОРМАЦІЯ_2 , із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
При цьому, на відповідача покладено обов'язок направити до МО України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги (додаток 9 до Положення в редакції наказу МО України № 58 від 12.02.2018 року), а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем визначених чинним законодавством дій стосовно обов'язку подання висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги розпоряднику державних коштів зроблено не було, документи повернуто позивачу, чим порушено приписи п. 12 Порядку № 975.
Відтак, заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у неподанні всупереч п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві у 15-ти денний строк з дня реєстрації всіх документів Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII. А також - шляхом зобов'язання відповідача подати Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII (додаток 9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей) разом з усіма наданими позивачем документами.
Підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в іншій частині колегія суддів не вбачає.
Погоджуючись з висновком суду щодо протиправності відмови відповідача подати відповідні документи розпоряднику бюджетних коштів з підстав не наданням позивачем ОСОБА_1 документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, колегія суддів зазначає, що п. 11 Постанови № 975, на який посилається відповідач, як на підставу висновку про надання позивачем до своєї заяви не повного пакету документів, визначений загальний перелік документів, які повинен надати до відповідної заяви військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що п. 11 Постанови № 975 не унормовано форму, зміст документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не визначено коло осіб, що мають повноваження надавати такий документ.
В свою чергу, п. 4.7 Положення установлено, що у разі настання інвалідності подаються такі документи: < > копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Аналіз зазначених правових норм, у сукупності з приписами ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, дає підстави для висновку про те, що вимога п. 11 Постанови № 975 стосовно необхідності надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), стосується випадків наявності висновків ВЛК/ЦВЛК про те, що поранення (контузія, травма або каліцтво), що призвело до інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Як убачається з витягу з протоколу ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 682 від 21.03.2013 року щодо позивача ОСОБА_1 (а.с. 19) «ПОРАНЕННЯ, КОНТУЗІЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЙ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ».
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, скасування судового рішення з прийняттям нового про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 .
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 16 Закону № 2011-XII.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 20198 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у неподанні всупереч п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві у 15-ти денний строк з дня реєстрації всіх документів Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (додаток 9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей) разом з усіма наданими позивачем документами.
У задоволені вимог ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик О.В. Присяжнюк